Таємничий Богит- давньослов"янське язичницьке городище-святилище IX-XIII ст.
Жвава розбудова Збручанського культового центру розпочалася приблизно у 9 столітті на території з цілющими джерелами, де зберігалися ще стародавніші культові пам'ятки: городища-сховища Трипільської культури (с. Крутилів), Висоцької (урочище Замчище), земляні вали Скіфської (урочища Богит та Звенигород) та інших культур. У підніжжя городища-святилища на горі Богит знаходився курганний могильник, а навколо – кілька ранньослов’янських селищ. Є припущення, що Збручанські святилища взяли на себе функції головного центру язичництва Русі замість ліквідованих Володимиром столичних храмів. Такий релігійно-культурний центр міг нормально функціонувати за умови, що життя громади буде обслуговуватися професійними волхвами та жерцями.
Згідно із даними розкопок, на самому Богиті у святині Святовита релігійне життя занепало приблизно у 13 столітті. Але ряд фактів, встановлених при розкопках інших святинь Медоборів (Гора Рожаниця, узгір'я Баба, Триніг, Старий Кут, Баба, Високий Камінь) дають змогу датувати останні язичницькі богослужіння в Медоборах ще навіть у 17 столітті, що цілком імовірно, враховуючи віддаленість храму Святовита та й цілого комплексу інших галицько-подільських капищ від основних центрів християнізації тодішніх слов'янських земель.