Вперше покидали вони свою школу тендітними ,молодими юнаками та дівчатками,яким було тоді по 15 років.І ось промайнуло 40 років після закінчення Молодьківської,тоді восьмирічної,школи.і настав час зібратися через такі довгі роки.Бо хіба можна забути шкільні роки навчання?!Хіба можна забути тих,котрі навчали.своїх перших вчителів СТЕПАНА МИХАЙЛОВИЧА ДИМИДЮКА,ЄВДОКІЮ ФЕДОРІВНУ ВИРСТЮК,а також МАРІЮ ІЛЬКІВНУ СКРИПНИК та КАТЕРИНУ СТЕПАНІВНУ БАБІЙ.
І ось довгожданна мить зустрічі, яку організували для своїх однокласників молодківчани ВАСИЛЬ ТУРІВ,ГАЛИНА МАНДЗЮК,ВАСИЛЬ КИСЛЯК ТА ВАСИЛЬ ІВАСИК.
Які це були радісні хвилини коли вони ,вже сивочолі переступили поріг рідної школи,сіли за парти рідного класу,пригадали свої шкільні роки.Хоч доля розкидала багатьох з випускників 1977 року в різні куточки України,ближнього та дальнього зарубіжжя,більшість з однокласників постарались прибути на зустріч.І були це хвилини радості і смутку.Бо не всі дочекались 40-а річного ювілею .Дев"ятеро з них-однокласників ,відійшло в вічність.
Свято зустрічі розпочалось з Божої Благодаті.Однокласники взяли участь в Святій літургії ,яку провів священник УАПЦ «Різдва Пресвятої Богородиці», митр. прот. Богдан Волочій та помолились за здоров"я всіх,хто прибув і тих хто з різних причин не зміг приїхати на зустріч.,Після Служби Божої всі присутні помолились за душі тих однокласників та вчителів яких уже немає з ними.
І через 40 років вони,однокласники,знову відчули себе дітьми в своїй рідній школі ,де їх,колишніх випускників ,радо зустрів директор школи ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ ДРИЧАК,який запросив і колишніх учнів і вчителів пройтися коридорами школи та оглянути свою колишню шкільну домівку.Далі слово взяли вчителі які своїми розповідями немовби повернули їх,однокласників, в шкільні роки.Далі кожен з випускників розповідав про себе,своє пройдешнє життя,ділився спогадами.враженнями від пережитого.Говорили не тільки про себе,,скільки про своїх дітей та онуків,адже вони для них найцінніше.Всі присутні дякували вчителям,за те що навчили бути людяними та дружніми та дали путівку в доросле життя.
...Колишні випускники знову стали юними і щасливими.і всі хотіли щоб цей день не закінчувався ніколи .
Далі була чарка і до чарки,безкінечні розмови ,спогади.До пізньої ночі співали, як колись пісні своєї молодості ,танцювали вальса та польку з гудзом,витинали коломийки,забувши що вони ,однокласники,вже не хвацькі парубки та дівчата а вже сивочолі дідусі та бабусі...
Закінчилась зустріч далеко за північ.
ЗУСТРІЧ-ЧЕРЕЗ 40 РОКІВ.