🇺🇦 Українські ПІСНІ 🇺🇦

Нас не зламати!

🇮🇹🇺🇦 На головній площі Мілана розгорнули найбільшу українську хустку на підтримку України Ця шовкова хустка з авторським принтом United Ukraine увійшла до Книги рекордів України. Її площа становить 49 кв.м, а зображення на тканині символізує єдність усіх 25 областей України, включно з Кримом.

Ви дивуєтеся з їх ненависті до нас? Не варто. Андре Моруа чудово описав цей психологічний момент: «Мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми тому, що вони поводяться з порядними людьми як із мерзотниками, а порядні люди поводяться з мерзотниками як із порядними людьми. Нерозумний не любить розумного, неосвічений – освіченого, невихований –вихованого і т.д. І все це прикриваючись якою-небудь фразою: "Я людина проста ...", "я не люблю мудрувань", "я прожив своє життя і без цього", "все це від лукавого" і т.д. А в душі – ненависть, заздрість, почуття власної неповноцінності». «Ви все життя будете зустрічати людей, про яких із подивом скажете: «За що він мене не злюбив? Я ж йому нічого не зробив". Помиляєтеся! Ви нанесли йому найтяжчу образу: ви – живе заперечення його гнилої натури». Зоряна Замкова

ДВІ БАНКИ МОЛОКА ДО 8 БЕРЕЗНЯ 💐💛💙 — Яке свято? А, 8 березня... — пані викладачка окинула нашу делегацію: мене й двох матусь наших учнів. — Чай? Ми кивнули.Подивилася на запакований подарунок: — Тут буде що до чаю? — Шоколадні цукерки з Німеччини. Для ваших дочок... — відповів я. Насправді я планував подарувати їх дружині на 8 березня, але батьківський комітет зненацька залучив мене до привітань, і вимушено, щоб не йти з пустими руками, взяв, що було у машині — цей пакунок. Треба для дружини придумати щось особливе... Викладачка увімкнула чайник, знайшла місце квітам у банці: — Дякую, що пам’ятаєте. Але торік ми святкували 8 березня в останнє... – Ми притихли... — Торік, попри війну... чи завдяки... ми зібралися разом всією родиною: дві доньки та їхні сімʼї. Київ бомблять, у Бучі окупанти, й ми гадали, що у селі, в мене вдома, буде спокійніше. Давно так не збиралися... — вона подивилася на мене й кивнула на цукерки, мов – розпаковуй. — Хоч і жили у селі, з господарства лише садочок, бо працювали у місті. Отож, всі приїхали, та продуктів обмаль. Закипів чайник й дівчата взялися допомогати з чаєм. — А тут 8 березня, і в мене дві доньки. То я придумала, як їм зробити подарунок. Вони з дитинства люблять домашнє молоко. Таке свіже, тепле, щоб з пінкою з бульбашок. Моя мати годувала їх таким, коли була жива. То, думаю, було б дуже влучно зробити їм такий подарунок з дитинства, зі згадкою про їхню бабусю. Наче від неї... Дівчата налили чай, а я розгорнув цукерки. — Домовилися зі знайомою, що має корову, про ранкове молоко. сто гривень за трьохлітрову банку. Та в такий час з вдячністю й тисячу б заплатила. До неї треба йти полем або обходити через все село. Фронт поруч, постійно щось гупає. Ось і вирішила городами, так швидше. Вона охопила чашку наче намагалася зігрітися: — Зранку, о пʼятій, я за молоком. Сльота, ноги в'язнуть, але йду й радію, що можу донькам зробити такий подарунок. Купила те молоко, свіже, з пінкою, як треба, й щаслива додому. І тут починається обстріл градами! Свистить, гримить, бахкає. Та я у полі з тими банками молока. Біжу, ховаюсь, молюся за дочок, за себе, за молоко. Ноги тонуть у жижі, ледве пересуваюся... Тут поряд щось вибухнуло, на мене земля грудками полетіла, я впала та тримаю молоко на собі, щоб не розбилося... Підійматися, вся у грязюці, чобіт у землі застряг, витягнути не можу, та треба бігти, не дай Боже по хаті влучать... Ми сиділи ледве дихаючи, забувши про чай, і я не помітив, як шоколадна цукерка у моєї руці зовсім розтанула. — І що робити? Чобіт дістати не можу. Бігти босоніж? А якщо знову застрягну... Молюся, плачу, згадую матір: «Благаю, матуся моя рідна, допоможи твоїм онучкам, подарунок від тебе, молоко, доставити...» Вона встала й почала ходити, наче прямо зараз була у тому полі: — І коли до матері звернулася, страх пішов, і така зла стала, обурена... Як так, заплатила такі гроші за молоко для діточок, а якась потвора мені заважає їм подарунок від бабусі зробити? Та хай тобі грець, руснява наволоч! Хто ви такі, щоб мені заважати! І таку впевненість у собі відчула. Поставила банки, витягнула чобіт та пішла спокійнесенько додому. Хай що станеться, але молоко донесу, бо це для мене свята справа! Вона сіла, зробила ковток чаю, оглянула наші здивовані обличчя й раптом повеселішала: — Приходжу додому, нікого нема, всі у підвалі від обстрілів поховалися. Я туди — вони в крик. Я така брудна, що мене й не впізнали. Кричу: «Це я – ваша мати!» І як почали сміятися. І з мене. І від радощів, що всі живі... — А молоко? Молоко дочкам сподобалося? — питаю я. — Прокисло. Його так і забули біля підвалу. Ми тоді майже вперше зрозуміли, які щасливі коли разом. Нічого більше не потрібно. Просто бути одне з одним. Для цього ніяких подарунків і 8 березня не треба. А за молоко потім згадали, млинці на ньому зробили... — вона замовкла, замислившись, та через мить закінчила: — Війна нас вчить жити по-справжньому... Ішовши додому, я знав, який подарунок зроблю дружині. Зателефонував усім рідним й запросив на вечерю. Звана вечеря всією родиною, що приготую сам. Коли ми так збиралися? Отож... А цукерки все одне куплю. Смачні, до чаю. . 🇺🇦травень 2023 --- 🇺🇦Ця новела написана на основі реальних подій, які мені розповів Олександр Товстоног, дуже вдячний друже! Юрій Станішевський.🖋️

НАРЕШТІ! ДО СЛІЗ!!! Пацани я так хочу додому!!!! ВІЙНА!

ВІН ПІШОВ НА ВИХІД ПЕРШИЙ, - НАЙСМІЛИВІШИЙ! БРАВО ГЕНЕРАЛЕ!! Генерал Міллі, що колись був призначений трампом, написав такого листа; "Події останніх кількох тижнів змусили мене зробити глибокий душевний аналіз, і я більше не можу сумлінно підтримувати і виконувати ваші накази на посаді голови Об'єднаного комітету начальників штабів. Я переконаний, що ви завдали великої і непоправної шкоди моїй країні. Я вважаю, що протягом тривалого часу ви докладали цілеспрямованих зусиль для політизації збройних сил Сполучених Штатів. Я думав, що зможу це змінити. Я прийшов до усвідомлення того, що не можу, і мені потрібно відійти в сторону і дозволити комусь іншому спробувати це зробити. Ви використовуєте армію, щоб посіяти страх у свідомості людей, а ми намагаємося захистити американський народ. Я не можу стояти осторонь і брати участь у цій атаці, словесній чи іншій, на американський народ. Американський народ довіряє своїм військовим, і він довіряє нам захищати його від усіх ворогів, як зовнішніх, так і внутрішніх, і наші військові будуть це робити. Ми не повернемося спиною до американського народу. Я присягав Конституції США, і в цій Конституції втілена ідея, яка говорить, що всі чоловіки і жінки створені рівними. Всі чоловіки і жінки створені рівними, незалежно від того, хто ви, білий ви чи чорний, азіатка, індіанка, незалежно від кольору вашої шкіри, незалежно від того, чи ви гей, гетеросексуал або хтось середній між ними. Не має значення, чи ви католик, протестант, мусульманин, юдей, чи вирішили не вірити. Ніщо з цього не має значення. Не має значення, з якої країни ви приїхали, яке у вас прізвище - важливо те, що ми американці. Ми всі американці. Що під цими червоно-біло-синіми кольорами - кольорами, за які воювали мої батьки у Другій світовій війні - є щось по всьому світу. Для мене очевидно, що ви не думаєте про ці кольори так само, як я. Для мене очевидно, що ви не цінуєте ці цінності та справу, якій я служу. Нарешті, я глибоко переконаний, що ви руйнуєте міжнародний порядок і завдаєте значної шкоди нашій країні за кордоном, за який так наполегливо боролося Найвеличніше Покоління, що встановило його в 1945 році. Між 1914 і 1945 роками, 150 мільйонів людей було вбито під час війн. Вони були вбиті через тиранії та диктатури. Це покоління, як і кожне покоління, боролося проти цього, боролося проти фашизму, боролося проти нацизму, боролося проти екстремізму. Зараз мені очевидно, що ви не розумієте того світового порядку. Ви не розумієте, за що була наша боротьба. Фактично, ви поділяєте багато принципів, проти яких ми боролися. І я не можу бути учасником цього. З глибоким жалем я подаю заяву про відставку". (Із допису Leandra Fox)

Нехай щастя завжди приходить у ваш дім і приносить з собою здоров’я, спокій, любов і надію - вам і вашим родинам! Доброго ранку!