Предыдущая публикация
Следующая публикация
Закрыть
Свернуть поиск
Сервисы VK
Mail
Почта
Облако
Календарь
Заметки
VK Звонки
VK Почта
ТВ программа
Погода
Гороскопы
Спорт
Ответы
Авто
Леди
ВКонтакте
Ещё
Войти
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель.
Больше информации
Разрешить все
Настроить
Главная
Увлечения
Видео
Группы
Люди
Публикации
Игры
Подарки
Помощь
Сменить язык
русский
English
Беларуская
ქართული
українська
Татар теле
Қазақ тілі
Հայերեն
O'zbek tili
Română (MD)
Azərbaycan dili
Română (RO)
Türkçe
Левая колонка
Лена Боровик (Войтко)
Борисполь
10 декабря
Подробнее
Добавить в друзья
Написать
Сейчас на сайте
Фотографии
Видео
Все фотографии
Фильтр
Заметки
Увлечения
Лена Боровик (Войтко)
21 окт 2023
Поделилась заметкой
Татьяна Калмыкова
1K комментариев
58 раз поделились
326 классов
12 классов
1
0
Класс
Лена Боровик (Войтко)
8 окт 2023
Поделилась заметкой
Виктор Шевченко
00:26
😆Бандера президент рф
1 просмотр
0 комментариев
1 раз поделились
0 классов
Комментировать
0
Класс
Лена Боровик (Войтко)
25 сен 2023
Поделилась заметкой
Виктор Шевченко
00:59
Часть Хабаровской земли отданная Путиным Китаю #хабаровск #китай #россия #граница #провинция
71 просмотр
0 комментариев
2 раза поделились
3 класса
2 класса
Поделились: 1
Комментировать
1
Класс
Лена Боровик (Войтко)
16 мая 2023
Поделилась заметкой
Виктор Шевченко
До питання про відзначення 9 травня До твого діда прийшли на світанку до його сільського будинку. Дружина та діти ще спали. На нього наставили гвинтівки, забрали весь хліб і повели худобу. Коли сім'я прокинулася, то застала твого діда в сараї з мотузкою в руці, де він перевіряв міцність поперечини. Мотузку спалили того ж дня. За кілька років до твого діда вночі постукали у двері. Вже ніхто не спав. Йому сказали збиратися. Дружина мовчки впала в передпокої на підлогу і вчепилася в ногу свого чоловіка. Її вдарили прикладом рушниці по голові. Кров цівкою побігла по скроні і далі потекла у бік відчинених дверей. "Підлоги нерівні у нас", - останнє, що подумала твоя бабуся перед тим, як знепритомніти. Діти все бачили. Здається, вони плакали. Твого діда відвезли на Колиму. 10 років без права листування. Твого діда вивів із короткого забуття різкий удар у печінку. Живий труп його важко піднявся з крижаної баракової землі. Твого діда вивели у двір і вибили йому кілька зубів. Повільно прокидався. Потім його дистрофічне тіло занурили у вагон, набитий такими ж людськими відлуннями, як він, і відвезли на фронт. Твій дід нічого не відчував, окрім голоду. Йому хотілося їсти та померти. Вмерти він не міг. У голові його промайнув той ранок у селі, хлів, мотузка. "Навіщо вони так рано прийшли, ще б хвилин 5 і все було б закінчено", - тупо, без емоцій у голові виникла бліда думка. Першого ж дня твого діда кинули в атаку. Під кулі, під танки. Ззаду стояли ті самі, вони цілилися в спину на той випадок, коли твій дід не захоче тікати. Він побіг. Дивом (навіщось) твій дід вижив. Кулі потрапили йому в пах, ногу і одна розірвала йому вухо. Він опинився у шпиталі. Війна закінчилась. У двері знову зателефонували. Нема кому було лежати в коридорі і не було кому його оплакувати. Діти згинули на фронті. Дружина безвісти зникла у таборах. Твій дід потім дізнався, що її забрали за тиждень. Як дружину ворога народу. Їхній сусід дуже любив епістолярний жанр. Але це вже було байдуже. Твоєму дідові сказали залишити Москву протягом трьох днів і ніколи не повертатись. Він поїхав. Потім він помер, ти його не застав. Помер десь на самоті, чи то під Рязанню, чи ще десь. Поховали його швидко та непомітно. До речі, останніми роками він дуже багато пив. Іноді плакав. Ночами прокидався і хрипів, задихався і падав із ліжка. Ніхто не знає, що він відчував у ті хвилини. Та й ти про це ніколи не подумаєш. Після дідової війни минуло 78 років. Ти наклеїв на свою німецьку іномарку "Можемо повторити". Ти щось зібрався святкувати. Ти радий, у тебе піднесений настрій, і ти навіть знайшов єдину фотографію свого діда і гордо підеш з нею марширувати столицею. "Наша Перемога", - подумаєш ти. Увечері ти нап'єшся з друзями. А вранці похмелишся і чогось заживеш далі. З мережі Internet | Олександр Кравченко | Олександр Кравченко · Оригинальная аудиодорожка
...
www.facebook.com
0 комментариев
1 раз поделились
0 классов
Комментировать
0
Класс
На этом пока всё
Войдите в ОК
, чтобы посмотреть всю ленту
Друзья
160
Світлана Бицюра
Виктор Шевченко
Котельва
Наталія Чимбель (Плугатар)
Хоцьки
Надежда Вертипорох
Юрій Стрілковський
Все друзья
33 подписчика
Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Войти
Зарегистрироваться