Предыдущая публикация
Одного разу ти перестаєш метушитися і щось комусь доводити...
Дивишся з усмішкою на навколишній світ з усіма його шаленствами, не поспішаєш подобатися людям, не поспішаєш роздавати поради та когось судити чи рятувати. Перестаєш відповідати на дзвінки людей, які давно не захоплюють і не цікавлять... Більше дивишся в небо, ніж те, хто чим зайнятий і як живе. Згадуєш те, що надихає незалежно від обставин, не вибачаєшся, не пояснюєш, не сперечаєшся, не витрачаєш час на нецікавих і тимчасових... і виявляєш неймовірний спокій і безліч речей, які не помічав раніше в гонитві за тим, щоб підходити під чиїсь привілегії чи відповідати чиїмось очікуванням.
Затишок в душі - дорожче за будь-які спокуси тимчасового задоволення...
Все, що тобі подобається - це особисте, а особисте - належить тільки тобі!
У цьому божевільному світі треба бути собою, та бути щасливим!
(З інтернету)
Следующая публикация
Комментарии 1
До весни лишилася зима..
Кілька тижнів …сніжної сюїти ..
До весни лишилася …війна ..
До весни ..рукою не подати…
До весни шлях ближчий не знайти…
До весни лишилося ..чекати…
І в душі …надію берегти …
Що війна усе ж колись скінчиться ..
Хоч не всім вона вже відболить..
До весни лишилось ..вірить серцю..
І душі не дати ..збайдужіть ..
Автор: Лариса Юсковець