Предыдущая публикация
У своєму житті треба залишати місце й для свого життя.
Така ніби проста істина, але можна вік прожити й не знати. © Ліна Костенко
#ЦікавіРядки
Следующая публикация
Така ніби проста істина, але можна вік прожити й не знати. © Ліна Костенко
#ЦікавіРядки
Комментарии 6
Що мати треба і своє життя.....
Тепер я тільки знов зуміла
Своім літам накинуть два крила....
Щоб сильною й щасливою
Знов стати, щоб з чистого
Листа дожити вік.
У спогадах хороші дні листати?
А Бог хай дасть щасливим
Дням свій лік....
Юності своєї по-суті ми не знали,
Юність стала казкою просто для усіх,
Про майбутнє роздуми жити не давали,
Позбавивши нас щастя і земних утіх.
А чи ми любили так, щоб божевільно,
Щоб від почуттів ти горів і млів,
Щоби почувався впевненно і вільно
І не відрікався від своїх Богів.
Ми ж черствієм серцем, падаємо духом,
Віра помирає і гризе нас сум,
І стоїм на місці, стримуємся з рухом,
Рабські віддаємся у полон ми дум.
Чи розправить крила стане у нас сили,
Мертві дні і ночі викреслити всі,
Для життя щоб жити, а не для могили,
Наяву щоб жити, а не лиш у сні.
С.Ц.