Предыдущая публикация
"А світ - вертеп.
Кажу я з гіркотою: цей світ - вертеп...
І, мабуть, щонайважче - у ньому залишатися собою,
від перших днів своїх і до останніх
не бути ні актором, ні суфлером, ні лялькою на пальчиках облудних,
а лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини,
з лицем одвертим твердо йти на кін..."
Ці рядки з поеми "Вертеп" написав 18-річний Грицько Чубай.
23 січня виповнюється 76 років від дня народження видатного українського поета, перекладача, культової постаті українського андеграунду 1960-1970-х рр., видавця самвидавного літературно-мистецького часопису "Скриня" (1949-1982).
Письменник Юрій Винничук назвав Чубая гетьманом втраченого покоління. А Іван Дзюба сказав: "Чубай - легенда українського безчасся".
"Варто розгорнути сторінки його "П’ятикнижжя" й почитати поезію. Ви здивуєтеся, здригнетеся, подумаєте, що це європейського поета переклали українською. Та ні. Це він. Грицько. ЧУБАЙ." - Ігор Ліпницький ("Артефакт").
Народився Грицько Чубай на Рівненщині в с.Березини. У його родині були вояки УПА, українські активісти, а звичайна сільська хата була мало не культурним осередком - так багато літератури зібрали батьки Грицька. У дитинстві він перечитав усе, що було в бібліотеках Березинів і Козина, з 15-річного віку збирав власну бібліотеку і платівки з класичною музикою. Прожив він коротке життя - лише 33 роки. За ним ще з 17-ти років регулярно пильно наглядали органи державної безпеки. Проте, за час постійних переслідувань та обшуків написав близько ста різних за жанром віршів: балади, поеми, верлібри. Він знав сім мов, з яких вільно перекладав на українську - на такому рівні вивчив їх самотужки.
Часто поет бував безробітним, працював робітником сцени у театрі Заньковецької, вантажником, художником-оформлювачем на ізоляторному заводі. Твори Григорія Чубая в Україні вийшли лише через 15 років після його смерті.
"Він мав феноменальну пам'ять. Знав увесь Шевченків "Кобзар", усього Симоненка, Вінграновського. Вінграновський був моїм улюбленим поетомІ щоб догодити мені, Гриць нерідко читав його вірш "Цю жінку я люблю. Така моя печаль...". А ще він дуже любив Тичину, особливо його "Сонячні кларнети". Зберігся запис, де Гриць читає цей вірш.", - розповідала дружина поета Галина Чубай.
Діти Грицька Чубая - Тарас і Соломія відомі музиканти, які талановито пропагують поезію батька.
* * *
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
і що ходити вмію забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застряває.
Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.
76 років тому народився Грицько Чубай (23.01.1949—16.05.1982) — «легенда українського безчасся 70-х років» (І. Дзюба), ключова постать львівського літературного андеграунду.
Він подав неперевершені взірці герметичної поезії з політичним підтекстом. Такий ранній спалах викшталтуваного таланту — велика рідкість у нашій літературі.
До прикладу, вірш «Коли до губ твоїх..., який пізніше завдяки його синові Тарасові став відомою піснею, поет написав у...15 років.
Спогади дружини Галини Чубай:
“Поезія Грицька мені подобається вся…Він мав феноменальну пам'ять. Знав увесь Шевченків «Кобзар», усього Симоненка, Вінграновського. А ще він дуже любив Тичину, особливо його «Сонячні кларнети»”.
“Він казав мені, щоб я ніколи не шукала в його поезіях реальних подій, зв’язку з реальністю. Секрет поета може сказати лише поет”.
“Він тоді мешкав у гуртожитку нелегалом. Його привів до себе Олег Лишега, з яким я навчалася на факультеті іноземних мов. Одного дня до мене додому прийшли друзі. Серед них був і Грицько. Як пізніше з'ясувалося, він побачив на телебаченні виступ ансамблю «Черемош», де я тоді співала, і захотів зі мною познайомитися. Того разу він читав Лорку. Примушував і мене читати його поезію в оригіналі, бо я вивчала іспанську в університеті”.
"Тій дівчині, яка вийде за нього заміж, треба буде за життя поставити пам'ятник", — сказала я собі подумки. Не думала, що тією дівчиною буду я…"
“Вінграновський був моїм улюбленим поетом, щоб догодити мені, Гриць нерідко читав його вірш "Цю жінку я люблю. Така моя печаль...".
Соломія Чубай (дочка): “У мами з татом було шалене кохання. Любов, про яку можна італійський фільм знімати. А коли б мама наважилася колись написати…”
Спогади дружини Галини Чубай:
“Поезія Грицька мені подобається вся…Він мав феноменальну пам'ять. Знав увесь Шевченків «Кобзар», усього Симоненка, Вінграновського. А ще він дуже любив Тичину, особливо його «Сонячні кларнети»”.
“Він казав мені, щоб я ніколи не шукала в його поезіях реальних подій, зв’язку з реальністю. Секрет поета може сказати лише поет”.
“Він тоді мешкав у гуртожитку нелегалом. Його привів до себе Олег Лишега, з яким я навчалася на факультеті іноземних мов. Одного дня до мене додому прийшли друзі. Серед них був і Грицько. Як пізніше з'ясувалося, він побачив на телебаченні виступ ансамблю «Черемош», де я тоді співала, і захотів зі мною познайомитися. Того разу він читав Лорку. Примушував і мене читати його поезію в оригіналі, бо я вивчала іспанську в університеті”.
"Тій дівчині, яка вийде за нього заміж, треба буде за життя поставити пам'ятник", — сказала я собі подумки. Не думала, що тією дівчиною буду я…"
“Вінграновський був моїм улюбленим поетом, щоб догодити мені, Гриць нерідко читав його вірш "Цю жінку я люблю. Така моя печаль...".
Соломія Чубай (дочка): “У мами з татом було шалене кохання. Любов, про яку можна італійський фільм знімати. А коли б мама наважилася колись написати…”
Следующая публикация
Нет комментариев