Предыдущая публикация
ПАРАДЖАНОВ СЕРГІЙ.
"Я вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм".
Цього українського режисера знали та поважали у всьому світі. Перед ним схиляли голову такі митці як Федеріко Фелліні, Мікеладжело Антоніоні, Жан-Люк Годар, Анджей Вайда, Ів Сен Лоран та Андрій Тарковський.
Сергій Параджанов став творцем візитівки українського поетичного кіно – фільму “Тіні забутих предків”. Картина отримала 39 міжнародних нагород та 24 гран-прі на кінофестивалях. Нею захоплювався весь світ та згодом картина стала класикою світового кіно того періоду. Вже у 2010 році відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав “Тіні забутих предків” найкращою картиною у світі.
Помилково вважається, що “Тіні забутих предків” – це такий собі бенефіс Параджанова. Насправді цей фільм створили три митці та друзі режисера: Юрій Іллєнко, який був оператором, Іван Миколайчук, який зіграв головну роль, та власне сам Сергій Параджанов.
Однак такий вільний та відомий у всьому світі режисер сильно мозолив очі радянській владі. Коли Параджанова запроторили у в’язницю (йому інкримінували український націоналізм та гомосексуалім), то на його захист виступила міжнародна спільнота та розпочала масштабну кампанію із його звільнення. І таки свого домоглась.
Після виходу з тюрми Параджанову заборонили жити в Україні і він повернувся до Тбілісі, де продовжив займатись творчістю. Однак не зважаючи на свободу, його життя тоді назвати спокійним не можна. Через шалений тиск кілька його знятих фільмів заборонили, а кілька прикрили ще на етапі сценарію.
Друзі Параджанова часто згадують, що сотні ідей режисер забрав із собою у могилу. Багато сценаріїв він підготував у в’язниці, але вони раптово “зникли” і так і не побачили світ.
Сергій Параджанов став творцем візитівки українського поетичного кіно – фільму “Тіні забутих предків”. Картина отримала 39 міжнародних нагород та 24 гран-прі на кінофестивалях. Нею захоплювався весь світ та згодом картина стала класикою світового кіно того періоду. Вже у 2010 році відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав “Тіні забутих предків” найкращою картиною у світі.
Помилково вважається, що “Тіні забутих предків” – це такий собі бенефіс Параджанова. Насправді цей фільм створили три митці та друзі режисера: Юрій Іллєнко, який був оператором, Іван Миколайчук, який зіграв головну роль, та власне сам Сергій Параджанов.
Однак такий вільний та відомий у всьому світі режисер сильно мозолив очі радянській владі. Коли Параджанова запроторили у в’язницю (йому інкримінували український націоналізм та гомосексуалім), то на його захист виступила міжнародна спільнота та розпочала масштабну кампанію із його звільнення. І таки свого домоглась.
Після виходу з тюрми Параджанову заборонили жити в Україні і він повернувся до Тбілісі, де продовжив займатись творчістю. Однак не зважаючи на свободу, його життя тоді назвати спокійним не можна. Через шалений тиск кілька його знятих фільмів заборонили, а кілька прикрили ще на етапі сценарію.
Друзі Параджанова часто згадують, що сотні ідей режисер забрав із собою у могилу. Багато сценаріїв він підготував у в’язниці, але вони раптово “зникли” і так і не побачили світ.
1:31:45
Следующая публикация
Нет комментариев