Предыдущая публикация
Левая колонка
О группе
Тихо село вимирає,
Ні, не кричить, не кляне.
Тихо, як вечір згасає,
І непомітно помре.
Плаче бабуся старенька:
Газу і хліба нема.
Де ж діточки твої, ненько,
Чом ти на старість сама?
Діти були і держава…
Все кудись ділось, пішло.
Діток на фронт виряджала,
Жодне назад не прийшло.
Щодня у полі трудилась,
Щодня, в трудах до зорі,
Молодість тихо котилась
В старість, і ось ми – старі.
Тихо ідуть, вимирають,
Ні, не кричать, не клянуть,
Спокою лише бажають,
Смерті, як манної ждуть.
Тихо село вимирає,
Тиша в вечірній порі,
Навіть Сірко-пес не знає:
Гавкать йому, а чи ні.
Смуток наповнює душу,
Тяжко і страшно мені,
Нащо терпіти я мушу
Це запустіння в селі.
Скрыть информацию