Я міряю відстань розлуки, що склалась між нами,
На два береги розділила нас річка життя.
Не можемо річку свою подолати човнами,
Бо час вже не той, а в минуле нема вороття.
Хурделить зима. В теплих снах я з тобою до рання,
З букетом тюльпанів до тебе спішу на поріг.
Шкода, що за обрій ховається зірка остання,
І сон пролітає, мов з неба пухкий білий сніг.
В своїх сновидіннях тебе я цілую щоночі,
Крізь сон відчуваю твій дотик до губ і чола.
Ще зовсім недавно в твої задивлявся я очі,
Тепер лише в сні ти зі мною так близько була.
Проходять всі сни, з ними - сніг і мороз із завіями,
Перший подих весни віднайде поміж нами мости,
І тоді наяву ми поділимось нашими мріями.
З поміж всіх моїх мрій нездійсненною є лише ти.
Я благаю у мрії - в моєму житті залишайся,
Хоч без тебе у серці холодна і люта зима.
Ти приходь в мої сни, хоч на мить ти у сни повертайся,
Бо для інших людей в серці місця вже більше нема.
01.02.2018р. Павло Мельник
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев