Предыдущая публикация
ЗУСТРІЧ ВИПУСКНИКІВ
Колише вітер листя на тополі,
Летять роки птахами ген у вись.
Сьогодні знову ми зібрались в школі,
Щоб пригадати час, що був колись.
П’ятнадцять років промайнуло, наче мить,
Як ми закінчили своє шкільне навчання.
Старий дзвінок для нас сьогодні задзвенить,
Ми пригадаємо його гучне звучання.
Хоч замість квітів в наших косах сивина
І вже по розмірах нам не підходять парти.
Лишилась в пам’яті стежиночка одна -
До школи, де живе дитинство й жарти.
Зустріне школа з сумом соколят,
Яких у світ широкий випускала.
От тільки вже дорослих, не малят,
На вечір зустрічі до себе погукала.
У дружнім колі пригадаємо навчання,
Яким прекрасним був тоді в нас клас.
І перше несміливе ще кохання . . .
Тих однокласників, кого немає серед нас . . .
Всім вчителям ми вклонимось низенько,
Вони для нас були, як батько й мати.
Сто літ живіть! Хай не болить серденько!
А ми клянемося про вас не забувати!
Усім бажаю радості, любові,
Здоров’я, щастя, у душі весни.
Хай дні в вас будуть завжди кольорові,
Щоб ви не знали присмаку війни.
11.05.2017р. Павло Мельник
Следующая публикация
Нет комментариев