Хтось фразу придумав, мовляв:"не вмирають!

"
О! Як вона ранить серця матерів,
Що свіжі могили сльозами вмивають,
Бо вже не обіймуть ніколи синів.
Ми звикли бездумно повторювать гасло,
Ці завчені, мертві,без сенсу слова
Про тих, хто загинув, чиє життя згасло,
За ким тужить мати, сама ледь жива.
Герої вмирають.Хоронять їх рідні.
Ген, скільки уже прапорів майорить.
Вмирають найкращі- майбутнього гідні,
Такі молоді...їм би діток ростить.
Живих забувають-і мертвих забудуть.
Навіщо лукавить? Реальність така...
Можливо, про це сперечатися будуть,
Не всім до вподоби ця правда гірка.
Пожовкнуть із часом їх фото в альбомах,
Акаунти зникнуть з усіх соцмереж,
Контакти їх видалять у телефонах,
А хтось переписку всю видалить теж.
Герої вмирають, у землю лягають,
А пам'ять не вічна- минуться роки
Й в новім поколінні про них не згадають,
Де квіти цвіли- поростуть будяки...