Предыдущая публикация
Мамі тяжкохворої дитини...
Дивлюсь на Тебе і не знаю що сказати,
і розумію, що молилась дотепер не так і не про те.
Де ж Ти береш на свою ношу силу?
Як хвиля відчаю ще й досі не накрила
твій чóвен, у якому з материнським болем вдвох пливеш?
Дивлюсь на Тебе і не знаю, як Ти можеш
щоразу заглядати в ці дитячі очі,
дивитися у них і не ридати?
Звідки Ти силу дістаєш їм усміхатись,
де сховок віднайшла для болю і для втоми зночі?
Переді мною й досі цей дитячий погляд,
ці очі ангельської чистої душі,
безкрилої, прикованої до землі,
заточеної в хворе тіло, як в темницю,
посадженої в клітку без надії і уже без слів.
Вони на мене дивляться крізь ґрати,
безпомічні, смиренні, все терплять, терплять, терплять…
І як же так?!.. Вони — НЕ ПЛАЧУТЬ!
А я все стогну, все живу і стогну без кінця…
Своїми скаргами, молитвами невдячними
як сміла я колись гнівити Бога?
І я ще звала ранами свої подряпини?!
А свій нікчемний смуток називала горем?!
Ох, як же скоро я звикаю до добра
і вже сприймаю не за дар, а за належне
ту благодать, що посилають небеса.
І замість радості виходить протилежне:
я помічаю у житті своїм лиш зле,
усе не так мені і все чогось замало…
А що якби менí на руки такий хрест?
Якої би тоді я заспівала?
Як скоро б переміряла, що мала дотепер,
і переоцінила б по-новому всі потреби.
А я ж лиш раз побачила, як Ти живеш,
лише годину була біля Тебе…
Трохи побула — і назад у біготню,
до мною ж вигаданих клопотів й так званих бід.
А Ти лишаєшся на лінії вогню
не день, не місяць, а за роком рік…
Дивлюсь на Тебе — як же Ти спокійна?
Як вдалося Тобі смирити свій протест?
Якось змогла прийняти вирок безнадійний,
вже не воюєш, а лиш помагаєш нести хрест.
Дивлюсь на Тебе і напевно знаю
у чому каятись, за що просити у Творця.
Як лиш дитячі очі ті згадаю —
усе стає відразу на свої місця.
Дивлюсь на Тебе й мені хочеться вклонитись
твому терпінню, твоїм мученим ночам.
Я хочу, щоб Ти знала, що нежданно стала
прикладом сили і натхненням до життя.
Я знаю вже за що мені молитись…
© Мар’яна Гутич
Следующая публикация
Нет комментариев