Предыдущая публикация
- Коли мама до мене приїхала, ми пішли в магазин.
Я побачив великий гурт людей - всі ходять, щось собі купують.
А у мене увесь полон перед очима пробіг. І я дивлюся на ці прилавки, повні усього, що ти тільки хочеш. І згадую, як ми були у полоні з побратимами, і ми хотіли усю цю їжу… Я якось казав у камері, що я, як опинюся вдома, я все скуплю. Я зайду у будь-який магазин і буду все у пакет кидати.
І, ти знаєш, у чому проблема? Я прийшов у магазин цей, і я нічого не хочу…
Мені згадалися усі наші хлопці, які зараз сидять у цих російських застінках. І мені стало погано. Просто погано - тремор, збите дихання, я відчуваю, що я задихаюся просто.
Я стою посеред магазину, мама підійшла: «Саш, все добре?»
А я дивлюся мамі в очі і кажу: «ні, нічого доброго взагалі немає…»
І я починаю плакати просто...
(с) Олександр «Пако» Кузьменко, азовець, звільнений з полону.
(уривок одного з інтервʼю)
Следующая публикация
Нет комментариев