Предыдущая публикация
У ворота монастиря пізно ввечері у неділю постукав мандрівник.
Його впустили. Він попросився тиждень пожити в обителі. Настоятель дозволив і призначив послух, який пришелець виконував старанно та ретельно, чим заслужив повагу братії.
За пару днів новий послушник звернувся до настоятеля та повідомив, що добре знає кліросну службу, і, якщо є потреба, під час богослужінь може допомагати з читанням. Настоятель благословив. Новий брат, окрім виконання фізичних робіт з послуху, почав читати та співати. Він мав чудовий голос, псалтир та повсякденні служби знав майже на пам'ять, всім допомагав, ні з ким не сварився, і за це всі в монастирі ще більше полюбили таку чудову людину. Лише настоятель чомусь ставився до нового брата з недовірою та підозрою, але той ділами та кротостю доводив своє благочестя і настоятель корив себе за несправедливе ставлення до послушника.
Минув тиждень і мандрівник подякував настоятелю та повідомив, що після недільної літургії він піде з монастиря, як і планував, але попросив дозволу сказати для братії проповідь. Отець настоятель не заперечував.
І ось благочестивий брат після служби почав говорити своїм глибоким, чудовим та проникливим голосом. Він проповідував про Божу любов до нас, про покаяння, про те, як наші гріхи відділяють нас від Бога і як ми маємо старанно трудитися заради нашого спасіння. Братія слухала натхненну проповідь, багато хто плакав щиро захоплений словами проповідника. Лише настоятель стояв збоку на солеї і хоча розумів важливість та правильність кожного слова, що було сказано, але вони зовсім не торкалися його серця. Настоятель дивився на братію, і картав себе за жорстокосердя, за те, що такі важливі слова не знаходили відгуку в його душі. Отцю дуже хотілося, щоби проповідник пошвидше закінчив, заткнувся та пішов вже і більше його ніколи не бачити та не чути. Так відчував настоятель, але сам відганяв ці думки та примушував себе знаходити сенс у важливих словах.
Зрештою брат закінчив. Братія зі сльозами прощалася зі странником, дякувала за проповідь. Настоятель пішов провести того до брами монастиря і наодинці спитав:
- Скажи хто ти, звідки ти, як твоє справжнє ім'я?
- Я диявол - спокійно відповів той.
- Але чому ж ти так благочестиво себе поводив, чому так проповідував???
- Щоби ті, хто не побачив в мені спокусника, були засуджені в день Суду.
З інтернету #Віра
Следующая публикация
Нет комментариев