Предыдущая публикация
Щороку 11 квітня світова громадськість згадує події, які відбувалися в 1945 році, який для тисяч людей став справжнім днем Перемоги, адже саме цього дня тисячі в’язнів фашистських концтаборів були визволені з нацистського пекла.
В унісон з усім світом в Могилеві-Подільському також вшановували пам'ять тих, хто пройшов пекло фашистський таборів.
Протягом тижня, що передував даті, працівники музею жертв….. проводили екскурсії для молоді міста. А 11 квітня в приміщенні міської ради пройшло урочисте засідання за участі громадськості Могилева-Подільського. Проникливим був виступ голови міського відділення всеукраїнської спілки вязнів нацизму Леоніда Брехмана,який повязав загальну історію з історією воєнної минувщими нашого краю.
Заступник міського голови Віталій Криган подякував Леоніду Брехману за копітку працю по збереженню історичної памяті. Бо найкращою шаною тим, хто загинув, має бути пам'ять про них та молитва, а тим, хто вижив – повсякденна турбота.В цей день Могилів-Подільський віддав данину скорботної памяті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах, згадав імя тих, хто допомагав євреям уникнути фашистської кари – Праведників миру. Біля підніжжя памятних знаків та памятників були покладені квіти в знак шани про подвиг мужніх людей, які зуміли вистояти у фашистському полоні. Хвилиною мовчання могилівчани схилили в скорботі голови перед пам’яттю людей, якi пройшли через пекло фашистських концтаборiв, усiх загиблих мученицькою смертю в роки Другої свiтової війни.
Следующая публикация
Комментарии 3
Я в гетто Могилёв- Подольском три тяжких года пробыла, чем старше становлюсь всё чаще вспоминаю и голод постоянный, холодный густо населённый в гетто на Ставиской дом и вши, как спутники несчастий и страданий, и постоянный липкий страх в душе, ночные стуки в дверь, а мы кричим- гиволд, спасите нас-. Прошли года, спасибо Б- ГУ за жизнь спасённую мою, за долгие года, что всё прошла и внукам рассказать успела.
Затем они оказались в Винницком гетто ,откуда их освободили.
Все муки ада через который они прошли не могли не сказаться на их здоровье.Я живой свидетель того,что говорила моя мама,а она повторяла часто,что украинские,литовские полицаи и немцы были одинаковы в своём жестоком обращении со своими невинными узниками! А сейчас эти преступники являются героями Украины.Позор и ещё раз позор!!! С такими "героями"будущего у Украины нет и быть не может!
Вечная память моей любимой мамочке и дедушке!