Ода коханню.

Кохання почуття святе,
Воно звеличує людину,
При ньому сад життя цвіте,
Його не має – світ в рутину.
Кохання вершить чудеса,
Митців творити спонукає,
Це цвіт душі, земна краса,
Яку Господь нам посилає.
А біс підштовхує в ребро,
Готує нам важкі страждання.
Хтось заперечить – чиж добро
Оте спотворене кохання;
Коли купується воно,
Коли взаємності не має,
Коли зачинене вікно,
Коли душа болить, страждає.
Коли в двобої за любов,
І зло, і помста проростають,
І навіть війни, смерть та кров
Мільйонам в очі заглядають.
Якби кохання не було
Життя було б ще більш жорстоке,
Ніколи б в серці не цвіло
Єство звеличене й високе.
Якби кохання не було
Життя творилося б лукаво,
Перемагало б завжди зло,
І жити б стало не цікаво.
Якби кохання не було,
То б світ у прірву закотився,
Його б ненавистю знесло,
А рід людський в крові б втопився.
Пропала б ласка і любов,
Геть все куплялося б за гроші,
Без почуттів застигла б кров,
Зламалися б сімейні ноші.
І не тягнулася б душа
У безкорисливі стосунки,
Не зустрічалися б вуста
В палкі солодкі поцілунки.
І зникло б безліч відчуттів,
Що благородять тіло й душу,
І не писав би я цих слів,
Але ж люблю й писати мушу.
І славлю Господа за те,
Що людству він послав кохання,
За почуття палке й святе
За радість, мрії та страждання.
Що помічницю нам створив,
Перлину серця, ніжну й милу,
Ребра кусочок відщепив
І в нім вселив магічну силу.
Що так притягує мужчин,
П’янить красою, манить в казку,
Єднає в спільний рід один
І стимулює всіх на ласку.
Кохання почуття святе,
Воно без простору, без віку,
У нім нове життя росте,
У нім гармонія без ліку.
Воно як дощик доброти
Нам сипле в серце диво цвітом,
Щоб став добріший я і ти
І не гуляла кривда світом.
Хай зійде Божа благодать
На почуття палке й велике,
Нехай зітре небесна рать
Кохання куплене й безлике.
В серцях бажаю всім весни.
Щоб неодмінно закохались,
Щоб ваші доньки і сини
З вас приклад брали і пишались!
Микола Курилюк