Предыдущая публикация
ВІРЮ В НАШУ ПЕРЕМОГУ.
Вдивляючись в лютневий холодний дощ... Всім тілом відчуваючи його... Не ховаюсь від нього. Приймаю його. Це природа гладить моє волосся струмочками дощової води. Це не вітер рве мою одіж. Це Господь пестить та обіймає своє дитя. Не вітер холодний. Холодне серце того, хто пустив кров моєму народові. Не страшний лютневий дощ. Страшні і болючі сльози сиріт і вдів. Не гул вітру , що заплутався в телефонних дротах, тривожить. Стогін безногих та безруких рве серце. Стогін та плач сильних духом . Без нарікань та прокльонів. Мужні воїни древнього роду. В кожному з них Володимир Великий і Ярослав Мудрий. Їхня кров це кров Данила і Лева. Ворог в сум"ятті . Кіборгами називає. Божевільні! Чи знаєте хто проти вас !? Це Кий, Щек і Хорив повстали з могил щоб Русь Святу від Орди боронити! Подивіться нам в очі. Кого ви бачите? Студента з Могилянки? Ні, враже! Це триста пар очей геройських на тебе дивляться. Могутній наш рід , бо батько наш Богдан! Бо батько наш Тарас ! Бо батько наш Степан ! Бо з нами Отець ! І Материнська Покрова над нами ! Подивіться на наших матерів, сестер та дружин. Моя мати-княгиня Ольга ! Моя сестра- Либідь ! Не здолати вам гайдамак та опришків. Не здолати вам махновців та бандерівців. Бо козацького ми роду ! Ми русичі істинні ! Ми українці ! Могутнє дерево з древнім корінням. То , що ж я бачу , вдивляючись в дощове лютневе небо? Я бачу сонце, що зійде завтра !
Били турка і татар, і польського короля. Били німця й комуняк, наваляєм москалям ?
34 участника
Следующая публикация
Нет комментариев