Предыдущая публикация
Життя – мов велетенський віз,
Що безупину котиться шляхами –
Під звук копит, під скреготи коліс
Через кряжі, рівнини, ями...
Він то біжить автомобілем дзвінко,
То ледве тягнеться, повзучи в багнах...
То наче вітер мчить – поспішно, гінко,
То знову десь на час застрягне...
І перед ним шляхи і ззаду ті ж шляхи,
Між ними лиш одна різниця:
Одні вже здійснені й глухі, глухі –
На других від колес куриться...
Життя, мов велетенський віз,
Що безупину котиться шляхами,
Під звук копит, під скреготи коліс,
Сьогодні, завтра, – стовіками...
Сергій Кушніренко (1913-1984 рр.)
найзагадковіший український письменник ХХ ст.соратник страченої нацистами Олени Теліги.
Сергій Кушніренко народився 7 листопада 1913 р. у Житомирі. Батько Степан Феодосійович був залізничником-телеграфістом, помер від тифу у 1919 р., мати-вчителька Пелагея Костянтинівна – від голоду у 1924 р. Сиротина жив у с. Котюжинці на Вінничині тиждень в одних родичів, тиждень – в інших, босоніж ходив у сусідню Корделівку до школи....
Следующая публикация
Комментарии 1
Спортова циклістка, англійський кашкет,
В очах і не свято й не будень,
Та мідно співають про сонячний лет
В трикутник опалені груди…
Босяк ―не босяк―так подумає хтось,
Загострене око прижмурить
Мені ж наплювать.От вікно зайнялось,
Де любов моя плямить в пурпурі…
Всі вулиці знаю, всі парки, сади
Й вони мене блудного знають…
Люблю, та скорботно, в гаях самоти,
А дні, наче лебедів зграї.