"Твори світового мистецтва, зібрані Богданом і Варварою Ханенками, сьогодні складають "серце" колекцій 5 провідних національних музеїв країни: Музею Ханенків, Національного Музею Історії України - НМІУ, Національного художнього музею, Київської картинної галереї, Національного музею українського декоративного мистецтва.", - Музей Ханенків
"23 січня 1849 р. у с.Лотоки на Чернігівщині народився Богдан Ханенко, нащадок гетьмана Михайла Ханенка, колекціонер мистецтва, археолог, меценат, засновник Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві.", - Ганна Черкаська.
Варвара і Богдан Ханенки займалася колекціонуванням творів західно-європейського мистецтва та мистецтва сходу. Понад сорок років вони разом збирали твори світового мистецтва, щоб потім заповісти їх Києву.
Богдан Ханенко помер навесні 1917 р. і заповів дружині перетворити приватне зібрання на публічний музей.
Першою умовою дарчої було надання музею імені Богдана і Варвари Ханенків.
З 1925 р. "за відсутності революційних заслуг перед пролетаріатом" імена Богдана та Варвари Ханенків вилучили з назви музею , і до середини 1990-х років українці знали про них мало.
Сьогодні в будинку, де жило подружжя Ханенків, діє Музей Ханенків. The Khanenko Museum.
народилась ВАРВАРА ХАНЕНКО.
Видатна українка, меценат, засновниця Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Старша дочка відомого промисловця, мецената, колекціонера Миколи Терещенка, дружина відомого колекціонера Богдана Ханенка. Через першу світову війну змушена була вивезти зібрання безцінної колекції з Києва до Москви, до Історичного музею. Відмовилася від пропозиції емігрувати до Німеччини й відкрити там музей на привілейованих умовах. Колекція і квартира пограбовані російськими большевиками. У 1921 р. величезним зусиллям і наполегливістю, великими коштами і дарами добилася повернення колекції до Києва. При цьому кращих 30 картин все таки червона кацапня вкрала. У відчаї вона звернулася до маріонеткової академії наук УССР із проханням прийняти від неї в дар усі художні багатства. Після її смерті російські комуністи знищили особистий архів Ханенків, усі документи, фотографії, навіть два її портрети, написані в Парижі (1922). Щоб замести сліди злочину чекісти видумали версію що архів спалила рідна сестра. Про Варвару Ханенко ходять легенди, що поетизують і без того гідний вчинок тендітної жінки. Варвара Миколівна залишилася вірною до кінця Україні, традиціям давнього українського роду, з останньою волею чоловіка її поховали в Києві...
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев