Предыдущая публикация
132 роки тому народився Михайль Семенко.
"31 грудня 1892 р. у Кибинцях на Полтавщині народився Михайль Семенко - поет; засновник українського футуризму, редактор багатьох видань. Страчений НКВД 1937 р. Ім’я хлопчикові дав дід, екзотичну зовнішність - баба-туркиня." - Ганна Черкаська.
"Книга, яка мене сформувала, стала моїм псалтирем - це збірка Михайля Семенка 1985 року. Це ще радянське видання, в ньому обережна радянська передмова, але це була революційна книга, тому що Семенка з 30-х років, тобто з часу його розстрілу 1937 року, не перевидавали. Він був заборонений, хоча серед поетів це завжди була легендарна особа. Семенко для мене справді дуже важливий поет, попри те, що поетично ми з ним дуже різні. Але на рівні гострого відчуття реальності він мені дуже близький.", - @Сергій Жадан.
БАБУСИНІ ІМЕНИНИ
Минулими роками, на бабусині іменини,
Було в цій хаті без ліку гостей.
Як колись ждали, як прибирались до сеї днини,
І скільки подавалось печених індиків і гусей.
В тіні абажура - скільки померлих тінів -
Родичів, знайомих, нарочито званих.
Повна хата розмов і гомону у теплім тремтінні,
Тепер - свідки останні - старі дідівські дивани.
Образи, вигуки, милі старосвітські інтимності.
Тихо, тихо, мов в усі.
Боже, всьому минулому - подай твої святі милості!
Сьогодні - іменини моєї бабусі.
ЗАПИТАННЯ
Я хтів би знать - що є життя?
Хто засвітив на небі зорі?
В натхненному бурхливоморі
Сумує людське почуття.
Життя не є цвітучий гай.
Життя є вулиця шумлива.
Автомобіль або трамвай
Тебе роздавить - будь щасливий.
І ходимо як комашня,
Не бачим зор у синім небі.
Нас гнітить, душить метушня!
Не треба!
Михайль Семенко
82 РОКИ ТОМУ РОЗСТРІЛЯЛИ ЗАСНОВНИКА УКРАЇНСЬКОГО ФУТУРИЗМУ, УРОДЖЕНЦЯ ПОЛТАВЩИНИ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА.
"...Осінні скрипки в саду оркестру симфонії
То кохання моє, моє кохання — захопленість
Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні
А у мене тільки затопленість
тільки затопленість
І знову безмовність
і знов безумовність умовність
Мої почування одламки
ескізні одламки зліпки
Душорозірваний стерлась
розтанула сольність
Кохання моє — в осіннім саду
осінні скрипки..."
24 жовтня 1937 року у російсько-комуністичній сталінській катівні Києва розстріляли Михайла Семенка (псевдо — Михайль Семенко) — поета, засновника українського футуризму.
Основоположник і теоретик українського футуризму, поет доби Розстріляного відродження, організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань Михайль Семенко народився 19 (31) грудня 1892 року в селі Кибинці, Миргородського повіту Полтавщини. Його творчість порівнюють з творчістю молодого Маяковського. У Києві на початку 1914-го Семенко із художниками Василем Семенком (братом) та Павлом Ковжуном заснували перше футурустичне об’єднання. Вони назвались екзотичними іменами — Михайль, Базиль, Павль. Згодом стало модним серед українських футуристів — Георгій Шкурупій перетворився на Ґео, Михайло Йогансен став Майком, Микола Бажан інколи підписувався «Нік». Перша українська трійця футуристів створила друкарню «Кверо».
Семенко заарештували 26 квітня 1937-го в Києві у готелі «Континенталь». Була Наталя Ужвій, як записано в протоколі — дружина. У заарештованого вилучили книжки, листи, блокноти, які Семенко фанатично любив, рукопис поеми «Німеччина» та кишеньковий годинник, а також 265 рублів. Михайла Семенка звинуватили в участі в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої насправді не існувало, а також у плануванні терористичного акту на 1 травня 1937-го. 23 жовтня йому винесли вирок — розстріл з конфіскацією майна, а 24 жовтня 1937-го — розстріляли.
Першому українському футуристу було 45 років. Ймовірно, його поховано на території нинішнього Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Тут НКВДисти проводили масові захоронення розстріляних та закатованих у тих страшних роках.
"...Я умру. Але вмерти не можуть
Мої мрії-думки.
В них минуле сторожить
Білосніжні замки.
Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком
Сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в краплю прозорим світанком
І забудеш про мрію свою.
Щастя — казка, щастя — кохання…
Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, —
Але праною влину я в тебе з диханням,
Коли мрія мрію в час смеркання кликне..."
Следующая публикация
Нет комментариев