Ось уже рік триває війна на південному сході нашої країни.

Багато хто зараз скажуть мені, що це АТО, але для мене і для інших матерів, які за цей рік втратили там дітей – це справжня війна. За цей рік дуже багато чого змінилося в житті кожного українця, ми переосмислили багато речей, дали інші оцінки того, що відбувається.
Для нас, для тих, хто знає про війну не з чуток, слово "мир" — чарівне слово. За цей рік ми навчилися цінувати світле небо над головою. Для нас мир – безцінне щастя, посмішки дітей, радісні обличчя рідних і близьких людей, друзів.
Чому ж багато хто забуває те, що нереально забути? Чому цій війні немає ні кінця, ні краю? Невже щастя для цих людей, як і раніше, у великих грошах, нових машинах і особняках? Мабуть сльози, біль і смерть обходять їх стороною? Невже їм мало того, що у них вже є?
Я не думаю, що в мене, і в таких же як я, занадто великі запити. Ми просто не хочемо війни! Війна забирає найдорожче, що є в нашому житті... Ми хочемо простого людського щастя...Щастя – це коли немає війни...