Предыдущая публикация
Останнє звернення першої вчительки.
Шановні односельчани та засмучена родино!
Сильним громом пролетіла сумна звістка нашим краєм та Україною. Адже перестало битися серце чарівної дівчинки, люблячої донечки, внучки сім’ї Чекмаків.
Цю тендітну, вродливу дівчинку я добре знала із 5 років, адже я її перша вчителька.
Вона назавжди залишається у моєму серці старанною ученицею, скромною, ввічливою, охайною, привітною.
Діаночка завжди добросовісно готувалася до уроків: гарно читала, любила малювати, охайно виводила свої літери, коли писала перше слово мама, тато, бабуся.
Та не судилося їй жити довго на цьому світі, подарувати своїм батькам онуків, правнуків.
Але, напевно, Господь Бог, теж любить таких дітей, якою була Чекмак Діаночка, тому Він її так рано забирає від нас.
Дорога, Діаночка, сьогодні ми назавжди прощаємся з тобою і проводимо тебе у далеку-далеку дорогу із якої немає вороття, але ти назавжди залишишся в наших серцях.
Мені пригадується такий випадок: в другому класі на уроці малювання вона намалювала розовий будинок. На моє питання чому розовий? Вона відповіла: « Тому що він дуже гарний!»
На жаль її життя закінчилося раптово, хоча батьки робили все для того, щоб воно дійсно було рожевих тонах.
Шановні Петро Іванович та Інна Олександрівна, неможливо, змиритися з тією втратою, яку понесли Ви. – Ви втратили найдорожче на цьому світі – любу донечку.
Сьогодні ми висловлюємо Вам щирі співчуття. Кріпіться і нехай Господь Бог пошле Вам сили пережити це горе.
Следующая публикация
Комментарии 22
Щирі співчуття
ПИШЛА ВИД НАС ТЫ ДУЖЕ РАНО НИХТО НЕ МИГ ТЕБЕ СПАСТЫ НА СЕРЦИ БИЛЬ ВЕЛЫКА РАНА ТА В ПАМЯТИ НАШИЙ ЗАЛЫШЕСЯ НАЖАВЖДЫ СПОЧЫВАЙ ДИАНОЧКО З БОГОМ