Підійдеш,- стань напиться.
Нове життя знов обрела,
”Танасова криниця“.
Біжать роки, як та вода.
І в ній життя іскриться.
Бо в тій криниці іздавна
Св’ята вода водиться.
Ніхто незна, хто той Танас,
Що випустив водицю.
З дідів – батькам, і так до нас,
Йшла слава про криницю.
Вона в пригоді всім була.
Бо в полі, й ліс так близько.
А ще далеко до села,
Та сонце, ще не низько.
Хто б з нас не був,
Пастух,- чи в полі, так трудився.
Ніхто про неї не забув.
Схилявсь, й не раз напився.
В часи засухи, як було,-
До неї йшли молиться.
Бо в неї вірило село,-
Знов виручить криниця.
Біжать роки, як та вода,
В ”Танасовій криниці“.
Вона хай буде для села
Цінніше, ніж зіниці.
Уклін всім тим, хто відродив,
Згадав своє дитинство.
Криниці новий облік дав.
Прикрасив, мов намистом.
01.01.2017р
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев