Предыдущая публикация
розчарування.
...
Я вірила в щастя. А щастя
як мить.І серце моє все частіше болить.Я вірила в дружбу. якої нема...У дружбі фальшивій-фальшиві слова.Я вірила в те.що чим більше даєш-душою назавжди багатшим стаєш Життя зовсім іншим здавалось мені.Та кожен сидить у своєму вікні.Всі бідні навколо-ти чуєш завжди.й тихенько ці ;бідні"будують хати.А часом захочу всплакнути сама."радіють"знаходячи"добрі "слова.З роками все менше добра у мені.Сиджу.як і всі я в своєму вікні.Та Боже.вернися у душу мою.Рукою своєю я скло розібю. І хай буде боляче моїй руці.Усмішку добра поверни на лиці.
Следующая публикация
Нет комментариев