Предыдущая публикация
Була радість,та минула...
Ніби пісня промайнула,коло серця тихим вітром-я про неї вже й забула.Була ніжність,ніби мука.Завди було її мало.Та чужими стали руки,що мене колись кохали.
Следующая публикация
Ніби пісня промайнула,коло серця тихим вітром-я про неї вже й забула.Була ніжність,ніби мука.Завди було її мало.Та чужими стали руки,що мене колись кохали.
Нет комментариев