Предыдущая публикация
Якось прогулювався центральними вулицями міста, вірніше не вулицями, а направленнями, суцільні ями та гололід.
Побачив, як з міської ради вийшла, витираючи сльози, жіночка похилого віку. Зупинився поряд та й слухаю розмову між цією жіночкою та двома чоловіками, які супроводжували її. Як виявилось, жіночка дуже хвора і вже втретє приходить з проханням розшукати депутата, який закріплений по її вулиці, для заповнення акту на субсидію. Значна частина депутатів не проживає в місті, тому посилають виборців до інших депутатів. Цікаво, що посилає до інших депутатів секретар міськоі ради, яка і є депутатом міської ради. До розмови приєднався ще один виборець, і сказав, що його вуличний депутат, як чірка на сраці. Проїзжаючи біля його помешкання по 10 разів на день, для заповнення акту пропонує приходити до нього на пивзавод, мотивуючи малою заробітною платнею. Ось така команда підібралася, грабують місто і не має їм діла до мешканців. Під час розмови з міської ради вибіг міський голова і не привітавшись побіг до своєї машини, яку йому купили батьки учнів ліцею. Судячи по вигляду, у нього також проблеми, мабуть на його будівництві, а тут як на зло весь Радомишль вкрився кригою. Був би сніг, кинув би відро асфальту, списав декілька машин і всі б проблеми на його будівництві вирішилися б самі собою.
Следующая публикация
Нет комментариев