Дорогие девочки! Вспоминаю многие лица, которые я могла видеть ближе (первые и вторые альты)). За все годы моей работы было много ярких и запоминающихся моментов творчества, интересных выступлений. И всегда ваш хор был, как один, совершенно особый, организм ! С вашим коллективом я всегда чувствовала себя моложе))) А сколько было спето интересных произведений! Очень много слов багодарности хочется сказать нашему дорогому Мирону Ивановичу за его огромную работу, за преданность этому делу, за его редкие человеческие качества. Ведь он, действительно, всю свою жизнь посвятил хору! Спасибо вам за то, что вы открыли эту тему, значит участие в хоре оставило след в ваших сердцах и памяти! Желаю вам всем удачи в жизни, здоровья и всего самого хорошего! Ваш концертмейстер
А мені дуже запамятався наш виступ у Черкасах десь у 1979-1980році коли нас знімало телебачення - чи то " сонячне коло" чи щось подібне. Коли ми сиділи в палаці хіміків зранку до пізньої ночі. В залі глядачі - такі ж учасники як і ми. Коли ведуча Тамара Стратієнко ніяк не могла оголосити твоє, Іра, прізвище (тоді ще Жемаліна), її весь час щось переклинювало, і нас кілька разів викочували на тій сцені, що крутиться, а режисер звертався до залу: " За сигналом оператора похлопайте в долоні ще раз" - зустріти наш хор. І так разів зо три . Вона все повертається до хору, щоб їй підказали прізвище, а ніхто ж не знає, чи можна нам відкривати рота, Мирон Іванович розгубився, не знає що робити, бо довго репетирували співати під фонограму, не видаючи ніяких звуків ( ні хор, ні Іра). Було весело, але вже потім, а не на сцені. Іра, вітаю тебе зі святом весни і днем народження, вибачай, що із запізненням. Мироська трохи загулялася на 8 Березня, а тоді штурмувала етюд. Дяку
...Ещё
А мені дуже запамятався наш виступ у Черкасах десь у 1979-1980році коли нас знімало телебачення - чи то " сонячне коло" чи щось подібне. Коли ми сиділи в палаці хіміків зранку до пізньої ночі. В залі глядачі - такі ж учасники як і ми. Коли ведуча Тамара Стратієнко ніяк не могла оголосити твоє, Іра, прізвище (тоді ще Жемаліна), її весь час щось переклинювало, і нас кілька разів викочували на тій сцені, що крутиться, а режисер звертався до залу: " За сигналом оператора похлопайте в долоні ще раз" - зустріти наш хор. І так разів зо три . Вона все повертається до хору, щоб їй підказали прізвище, а ніхто ж не знає, чи можна нам відкривати рота, Мирон Іванович розгубився, не знає що робити, бо довго репетирували співати під фонограму, не видаючи ніяких звуків ( ні хор, ні Іра). Було весело, але вже потім, а не на сцені. Іра, вітаю тебе зі святом весни і днем народження, вибачай, що із запізненням. Мироська трохи загулялася на 8 Березня, а тоді штурмувала етюд. Дякую за Славку.
"Как молоды мы были..." Дивишся на "пефиц", як говорив Магера, і так приємно на душі зараз. А як згадаю, скільки разів літав на репетиціях годинник Мирона Івановича, то безмежно дивуюсь його терплячості, адже ми тоді і не на таке заслуговували.
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
Комментарии 8
Дорогие девочки!
Вспоминаю многие лица, которые я могла видеть ближе (первые и вторые альты)). За все годы моей работы было много ярких и запоминающихся моментов творчества, интересных выступлений. И всегда ваш хор был, как один, совершенно особый, организм ! С вашим коллективом я всегда чувствовала себя моложе))) А сколько было спето интересных произведений! Очень много слов багодарности хочется сказать нашему дорогому Мирону Ивановичу за его огромную работу, за преданность этому делу, за его редкие человеческие качества. Ведь он, действительно, всю свою жизнь посвятил хору!
Спасибо вам за то, что вы открыли эту тему, значит участие в хоре оставило след в ваших сердцах и памяти!
Желаю вам всем удачи в жизни, здоровья и всего самого хорошего!
Ваш концертмейстер
Іра! Ми Вас пам'ятаємо і вдячні!
А мені дуже запамятався наш виступ у Черкасах десь у 1979-1980році коли нас знімало телебачення - чи то " сонячне коло" чи щось подібне. Коли ми сиділи в палаці хіміків зранку до пізньої ночі. В залі глядачі - такі ж учасники як і ми. Коли ведуча Тамара Стратієнко ніяк не могла оголосити твоє, Іра, прізвище (тоді ще Жемаліна), її весь час щось переклинювало, і нас кілька разів викочували на тій сцені, що крутиться, а режисер звертався до залу: " За сигналом оператора похлопайте в долоні ще раз" - зустріти наш хор. І так разів зо три . Вона все повертається до хору, щоб їй підказали прізвище, а ніхто ж не знає, чи можна нам відкривати рота, Мирон Іванович розгубився, не знає що робити, бо довго репетирували співати під фонограму, не видаючи ніяких звуків ( ні хор, ні Іра). Було весело, але вже потім, а не на сцені. Іра, вітаю тебе зі святом весни і днем народження, вибачай, що із запізненням. Мироська трохи загулялася на 8 Березня, а тоді штурмувала етюд. Дяку
...ЕщёА мені дуже запамятався наш виступ у Черкасах десь у 1979-1980році коли нас знімало телебачення - чи то " сонячне коло" чи щось подібне. Коли ми сиділи в палаці хіміків зранку до пізньої ночі. В залі глядачі - такі ж учасники як і ми. Коли ведуча Тамара Стратієнко ніяк не могла оголосити твоє, Іра, прізвище (тоді ще Жемаліна), її весь час щось переклинювало, і нас кілька разів викочували на тій сцені, що крутиться, а режисер звертався до залу: " За сигналом оператора похлопайте в долоні ще раз" - зустріти наш хор. І так разів зо три . Вона все повертається до хору, щоб їй підказали прізвище, а ніхто ж не знає, чи можна нам відкривати рота, Мирон Іванович розгубився, не знає що робити, бо довго репетирували співати під фонограму, не видаючи ніяких звуків ( ні хор, ні Іра). Було весело, але вже потім, а не на сцені. Іра, вітаю тебе зі святом весни і днем народження, вибачай, що із запізненням. Мироська трохи загулялася на 8 Березня, а тоді штурмувала етюд. Дякую за Славку.
"Как молоды мы были..." Дивишся на "пефиц", як говорив Магера, і так приємно на душі зараз. А як згадаю, скільки разів літав на репетиціях годинник Мирона Івановича, то безмежно дивуюсь його терплячості, адже ми тоді і не на таке заслуговували.
За згадку слова "Пефици" окреме спасибі!
Хто пам"ятає: весна.., цвітуть абрикоси..,"стоїмо на хорі",і тут пішов сніг.....Додому в босоніжках вже бігли по снігу! Весело було!!!