Предыдущая публикация
Копито на камені
То були дуже страшні часи для жителів нашого краю, коли в придністровські простори набігали татарські орди і турецькі загони. Горіли поселення, голосили матері, просили захистку діти, стогнали в безсиллі чоловіки. Усіх їх, молодих і дужих, гарних і вродливих, забирали у рабство, а старих і немічних безжально рубали шаблюками, краяли ятаганами. Лилась ріка безневинної крові, лилися сльози.
8lomm
Та скільки могли терпіти знущання люди. Невдовзі вони почали скликати в загони сміливих і відданих молодих хлопців, аби якось захищати рідних від розбійницьких нападів татарви і турків. В ту пору в наших краях один із таких загонів очолював внук Чорнобаби Тодора – Арсеній. Його прадід був у рабстві в Туреччині і звідти втік додому разом з негритянкою. Люди відразу дали йому прізвище Чорнобаба, бо жив із чорною бабою, жінкою. Це прізвисько ще й сьогодні вживають у селі. В загоні налічувалось понад півтисячі добре озброєних вояків. Мали вони і своїх вивідувачів та дозорців, які повідомляли про ворожі походи і напади в різних краях.
Того року, як уже не раз, понісся грабіжницький загін турків десь аж за Хотинь, а повертався річкою Дністер. Та біля села Вишнева потрібно було волоком перетягувати човни. Тут і напали на бандюг народні захисники. Бій тривав три дні. Награбоване майно та полонених бранців прийшлося кинути на перших порах, бо не було змоги їх боронити. А коштовності і золото бусурмани заховали в густому зеленому лісі понад річкою Дністер, у печері, що в Мокрому яру. Вхід до неї привалили величезним каменем, а щоб потім розпізнати місцину, вибили на камені копито.
Лише небагатьом грабіжникам вдалося втекти від помсти за їх ганебні вчинки. Місцеві жителі не скоро помітили той камінь із копитом. Та хто тільки не пробував дістати з-під нього злато-срібло, пропадав у безвість: одних земля присипала, другі йшли світом без ума-розуму.
Давно зникло з лиця землі село Вишнева. Про нього можна довідатись хіба що з легенди чи архівних документів. Люди почали вже й забувати про той камінь та копито, що вибите на ньому. А потім води Новодністровського водоймища ледве не затопили його. Та оце після поїздок земляків за кордон, зокрема у Румунію та Туреччину, знову спливла на поверхню тема розмови: золоті скарби все-таки у схованці, бо якийсь старий турок, кажуть, розпитував, чи є ще село Вишнева і чи говорять люди про камінь з копитом.
Любителі-шукачі скарбів відповідають, ніби опівночі на тому місці світиться жовто-голубий вогонь. Може то різні коштовності так відсвічують з-під каменя з копитом?..
Следующая публикация
Нет комментариев