Предыдущая публикация
садами"
Моє село з духм’яними садами,
Біля очей суха долоня мами…
Сорочка вишиванка і калина -
Це сама найрідніша Україна.
Надвечір цвіркунів далеко
чути…
В траву шовкову впасти і
заснути.
Яка ж в землі рідненькій, друзі,
сила,
Що, буцімто, ростуть у мене
крила.
Садка ледь-ледь зелене
шепотіння,
Мережива на сонці павутиння.
Рум’яний подих теплої хлібини
-
Це частка теж моєї України.
Крізь коси верб проміння
сліпить очі,
Фіалок подих стелеться до ночі.
Рожевим поничем кущі увиті,
Подібного не бачив я у світі.
Над гаєм перша зірка
засвітилась,
З дітьми лелека крилами
укрилась.
А очі неба стали сині-сині,
Таке буває лиш на Україні.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев