В ХVІІ ст. село належало княгині Беаті Соломарецькій, якаподарувала його магнатам Чаторийським. Згодом воно перейшло у володіння князів Ржишевських, увласності яких було аж до Жовтневої соціалістичної революції. Селяни Ридомлявели боротьбу проти нападів татарських орд, іноземних загарбників. Ще в ХV ст. для захисту від татар вониспорудили оборонний замок. Через два століття на цьому місці князьЧарторийський звів новий мурований замок. Під час визвольної війни українськогонароду проти польської шляхти 1648 – 1654 р. він послужив селянам, як фортеця. Згодом втратив своє оборонне значення і прийшов в запустіння .
Тяжким було життя ридомильських селян.Не принесло їм щастя і скасування кріпосного права. Одержавши волю, селяни позбулися кращих наділів, які перейшли у власність поміщика, підпали ще в більшу кабалу до нього.Се
...Ещё
В ХVІІ ст. село належало княгині Беаті Соломарецькій, якаподарувала його магнатам Чаторийським. Згодом воно перейшло у володіння князів Ржишевських, увласності яких було аж до Жовтневої соціалістичної революції. Селяни Ридомлявели боротьбу проти нападів татарських орд, іноземних загарбників. Ще в ХV ст. для захисту від татар вониспорудили оборонний замок. Через два століття на цьому місці князьЧарторийський звів новий мурований замок. Під час визвольної війни українськогонароду проти польської шляхти 1648 – 1654 р. він послужив селянам, як фортеця. Згодом втратив своє оборонне значення і прийшов в запустіння .
Тяжким було життя ридомильських селян.Не принесло їм щастя і скасування кріпосного права. Одержавши волю, селяни позбулися кращих наділів, які перейшли у власність поміщика, підпали ще в більшу кабалу до нього.Селяни довгі роки вели тяжбу з поміщиком за власність на деякі угіддя. Але опір з поміщиком бажаних наслідків не приніс. Злидні і темрява були одвічним супутником селян. Лише 1869 р. тут відкрилась церковно –парафіяльна школа, яку в кінці 80 –х років перетворено на міністерську з трирічним строком навчання. Школу відвідувало два –три десятка хлопців. Великого значення для піднесення освіти вона не мала, основна маса населення як була, так і залишилась неписьменною.
Чимало лиха жителям Ридомля принесла перша світова війна. Перебуваючи довгий час у фронтовій смузі село дуже потерпіло від воєнних дій, було знищено багато посівів, побито худоби. Радо зустріли селяни звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.З великим піднесенням вони сприйняли перші декрети Радянської влади про те, що всі поміщицькі і приватновласницькі землі, а також удільні церковні повинні негайно перейти до народу без всякого викупу.За прикладом російських і українських селян тих місцевостей,де Радянська влада була встановлена раніше, ридомильські селяни – бідняки у березні 1918 р. розгромили поміщицький маєток, поділили між собою землю і почали порубку лісу. Але поміщик на свавілля селян,звернувся за допомогою до Кременецької повітової земельної управи, подавши на селян скаргу. Цього дня, 11 березня 1918 р. Кременецька повітова земельна управа надсилає розпорядження Староолексинецькій земляні управі з поміткою „Терміново” і вимогою „негайно” прийняти заходи для припинення свавілля з боку селян, повернення власнику Бончковському матеріалів, ліса,повернення дворових на їх попередні місця…Подати список селян для передачі їх до карної відповідальності карному судові. Під натиском сили селяни повернули поміщикові землю,майно, але не скорилися.Коли передові загони дивізії легендарного полководця Миколи Щорса досягли Ридомля, з новою силою спалахнув вогоньборотьби проти поміщицької сваволі, за встановлення Радянської влади.
В селі було створено революційний комітет, який діяв під керівництвом Кременецького повітового ревкому. Головою Ридомильського революційного комітету став селянин Юрій Сильвестрович Сорока .
В перші дні діяльності перед комітетом постали складні завдання.Необхідно було негайно взятися за наведення революційного порядку на селі і організувати самооборону від військ білополяків,що перейшли в наступ. Рішення про самооборону було прийнято на сході селян у травні 1919 року. З цією метою Ридомиль було поділено на п’ять частин, в кожній з яких організовано загони добровольців в кількості 40 – 50 чол. На чолі всіх загонів став місцевий селянин Степан Йосипович Якимчук,колишній підпоручик царської армії,який здобув офіцерський чин за особисті здібності і відвагу у боротьбі з німцями під час першої світової війни. Озброєні загони Ридомля і сусідніх сіл -Горянки, Старо
...Ещё
В селі було створено революційний комітет, який діяв під керівництвом Кременецького повітового ревкому. Головою Ридомильського революційного комітету став селянин Юрій Сильвестрович Сорока .
В перші дні діяльності перед комітетом постали складні завдання.Необхідно було негайно взятися за наведення революційного порядку на селі і організувати самооборону від військ білополяків,що перейшли в наступ. Рішення про самооборону було прийнято на сході селян у травні 1919 року. З цією метою Ридомиль було поділено на п’ять частин, в кожній з яких організовано загони добровольців в кількості 40 – 50 чол. На чолі всіх загонів став місцевий селянин Степан Йосипович Якимчук,колишній підпоручик царської армії,який здобув офіцерський чин за особисті здібності і відвагу у боротьбі з німцями під час першої світової війни. Озброєні загони Ридомля і сусідніх сіл -Горянки, Старого Олексинця та інших з травня до кінця липня 1919 року героїчно боролися з регулярними частинами білополяків.
Велика сутичка між загонами самооборони ридомильських селян з білополяками відбулося з половини червня 1919 р. Ось що з цього приводу писалося в рапорті командування 5 – ї Львівської піхотної дивізії Польського війська від 22 червня 1919 року: „ 12 червня.Патруль групи легіонерів з одним офіцером і 20 солдатами натрапив на сильний загін селян під Ридомлем. Після короткої боротьби група відступила – 8 убитих. На основі розвідки ця група доносить про сильні більшовицькі загони в Лосятині, Ридомлі і Вишнівці. Незважаючи на перевагу сил білополяків, селяни Ридомля і сусідніх сіл мужньо і стійко захищали молоду Радянськувладу.У бойовому щоденнику групи польського генерала Енджеевського 27 липня 1919 року було записано: …офіцерський патруль 39 – го піхотного полку провів розвідку в напрямку Олексинця, де дізнався від населення, що в Старому Олексинці селяни – більшовики організовані і озброєні,мають кулемети на 50 патронів, крім того організовані і озброєні такі села: Свинюхи,Ридомиль, Бакоти, Хотовиця, Млинівці. Там панує ворожий настрій до поляків. Розрізнені, погано озброєні і ненавчені загони самооборони, безумовно,не могли довго протистоятирегулярним частинам військ білополяків. 28 серпня 1919 р. великий каральний загін оточив Ридомиль і вчинив дику розправунад беззахисними селянами. Все населення, дорослі і діти, старики і жінки, були зігнані на майдан біля церкви. Жорстоко катували карателі напівроздягнутих людей. Селяни мужньо тримались, не видаваливорогові ні членів ревкому, ні командира ридомильського загону С. Й. Якимчука.
Є церква святої Параскеви (1730, дерев'яна). Церква була споруджена на місці старої з 16 століття. В церковному архіві до 1938 р. переховувалася книжка-стародрук з 17 ст. під наголовком «Серце чоловєческоє», видана друкарнею в Києво-Печерській Лаврі, а також у церкві було кілька ікон з 17-18 ст. Нині у селі також є капличка Марії Магдалини та 7 «фіґур».
Ще на початку 20 століття серед села на урвистій горі були залишки Ридомильського замку і рештки стін, цегли, кафлі, залізні предмети тощо
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні та в боротьбі за незалежну Україну (реставровано у 1990-ті), збереглася могила вояків УПА.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор і давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1430, як Ридлів у зв'язку з передачою села князем Львом Свидригайлом Іванові Мокосіївичеві.
В середині 16 ст. належало Семену Цаті, а у 1575 році — волинському землянину Роману Гойському (з Ридомля і Густечка або Устечка). У 1583 році від села Ридомиль платив побір Юрій Гойський від 49 димів, 27 городів, 2 вальних коліс, 1 попа.
У 17 столітті Ридомиль належав до князів Чарторийських, а перед тим доСоломерецьких. Пізніше перейшов до поміщиків Жищевських.
16-17 ст. у Ридомлі був кам'яний замок. Село було розташоване при старому шляху з Олексинця до Почаєва.
З 1772 року у складі Російської імперії. Увійшло до Олексинецької волостіКременецького повіту Волинської губернії. В кінці 19 століття у селі налічувалося 296 домів та 2 304 жителів, дер
...Ещё
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор і давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1430, як Ридлів у зв'язку з передачою села князем Львом Свидригайлом Іванові Мокосіївичеві.
В середині 16 ст. належало Семену Цаті, а у 1575 році — волинському землянину Роману Гойському (з Ридомля і Густечка або Устечка). У 1583 році від села Ридомиль платив побір Юрій Гойський від 49 димів, 27 городів, 2 вальних коліс, 1 попа.
У 17 столітті Ридомиль належав до князів Чарторийських, а перед тим доСоломерецьких. Пізніше перейшов до поміщиків Жищевських.
16-17 ст. у Ридомлі був кам'яний замок. Село було розташоване при старому шляху з Олексинця до Почаєва.
З 1772 року у складі Російської імперії. Увійшло до Олексинецької волостіКременецького повіту Волинської губернії. В кінці 19 століття у селі налічувалося 296 домів та 2 304 жителів, дерев'яна церква оригінальної архітектури з 1780 р., на місці старої з 16 ст. В селі була від 1869 року церковно-парафіяльна школа.
За переписом 1911 року в селі Ридомиль було 2 948 жителів, однокласова школа, фельдшерський пункт, 2 крамниці, горілчана крамниця, кредитове товариство, земська випозичальня сільськогосподарських машин. До великої земської власности в селі Ридомиль належало у тому ж році 310десятин.
В міжвоєнний період в селі активно діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші товариства.
Ридо́миль — село Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. Центр сільради. До Ридомля приєднано хутори Мар'янівка і Сахалін.
25 грудня в селі Ридомиль, відбулася знакова подія: у центрі селаурочисто був запалений «голубий вогник», сповістивши усіх присутніх провідкриття нової сторінки в історії розвитку села. Тепер у домівках ридомильчан «голубий вогник» буде не лише обігрівати домівки, але й фактичнозмінить увесь уклад життя. Відтепер люди зможуть забути про вугілля та дровадля груби, та й уночі не потрібно вставати, аби проконтролювати заслінку напічній трубі.
Повною мірою усвідомити значимість такоїподії для селян можуть, напевно, лише ті, кому для приготування борщу ранішедоводилося розпалювати піч. Але тепер частину хатньої роботи за ридомильських жінок зможуть виконувати йчоловіки. Принаймні яєчню вони тепер точно зможуть готувати без
...Ещё
Запаленнягазу в селі Ридомиль
25 грудня в селі Ридомиль, відбулася знакова подія: у центрі селаурочисто був запалений «голубий вогник», сповістивши усіх присутніх провідкриття нової сторінки в історії розвитку села. Тепер у домівках ридомильчан «голубий вогник» буде не лише обігрівати домівки, але й фактичнозмінить увесь уклад життя. Відтепер люди зможуть забути про вугілля та дровадля груби, та й уночі не потрібно вставати, аби проконтролювати заслінку напічній трубі.
Повною мірою усвідомити значимість такоїподії для селян можуть, напевно, лише ті, кому для приготування борщу ранішедоводилося розпалювати піч. Але тепер частину хатньої роботи за ридомильських жінок зможуть виконувати йчоловіки. Принаймні яєчню вони тепер точно зможуть готувати без указівок своїхдружин на газовій плиті, підключеній до природного газу. У цьому й пересвідчилися учасники урочистої церемонії з нагоди пуску газу, щовідбулася в селі Ридомлі. Робота збудівництва підвідного газопроводу, розподільчих мереж по селу була успішнозавершена завдяки об'єднанню зусиль сільської громади, районної ради,райдержадміністрації та Кременецького ВПРГ. . Виступаючи перед присутніми голова Кременецької районної ради Андрій Гуславський зазначив, що запалення«голубого вогника» – це подія, яка розпочала новий відлік часу в історіїрозвитку населеного пункту. А значить, село житиме й розвиватиметься: удвічіменше стане хатньої роботи у жінок, у селі лишатиметься молодь,народжуватимуться діти і людям старшого віку буде легше справлятися іздомашніми клопотами. Отже, сільське життя стане більш комфортним та заможним.Газ у селі прийде майже у кожну оселю, а згодом – обігріє об'єктисоціально-культурної сфери. Це – наш спільний внесок у розбудову Кременеччини». В урочистих заходах такожвзяли участь голова райдержадміністрації Юрій Фецович,директор УМГ Львівтрансгаз Леонід Мельник, начальник Кременецького ВПРГ МиколаТюлєнєв. Церемонія пуску газу стала справжнім святом в Ридомлі, об'єднавши і дітей, і дорослих. Яскраве вбраннялюдей, жива музика та пісні у виконанні художніх колективів сільського будинку культури створилиатмосферу піднесеного настрою.
В 1675 році коли татари наступали на Почаїв, подорозівони спалили церкву яка стояла на місці старого цвинтаря. Розом з церквою в середині згорів і священик. Післячого церкву спорудили в центрі села, де вона стоїть і до теперішніх днів.Навколо неї є поховання воїнів пешої та другої світової війни які загинули самена території Ридомиля.
Житель с. Ридомиль Мушкет Адамв 1917 році служивматросом накрейсері «АВРОРА» і був учасником штурму Зимового Палацу в роки ВеликоїЖовтневої соціалістичної революції.
Жительс. Ридомиль Шимко Іван Федорович був першим пацієнтом відкритої в жовтні 1958рокуТернопільської обласної клінічної лікарні.
Ридомильськаземля також пишається своїми людьми, які стали лікарями:Береза Василь Павлович –гінеколог, закінчив Кременецький і Тернопільський<...Ещё
В 1675 році коли татари наступали на Почаїв, подорозівони спалили церкву яка стояла на місці старого цвинтаря. Розом з церквою в середині згорів і священик. Післячого церкву спорудили в центрі села, де вона стоїть і до теперішніх днів.Навколо неї є поховання воїнів пешої та другої світової війни які загинули самена території Ридомиля.
Житель с. Ридомиль Мушкет Адамв 1917 році служивматросом накрейсері «АВРОРА» і був учасником штурму Зимового Палацу в роки ВеликоїЖовтневої соціалістичної революції.
Жительс. Ридомиль Шимко Іван Федорович був першим пацієнтом відкритої в жовтні 1958рокуТернопільської обласної клінічної лікарні.
Ридомильськаземля також пишається своїми людьми, які стали лікарями:Береза Василь Павлович –гінеколог, закінчив Кременецький і Тернопільський медичні заклади звідзнакою. Працює у Тернополі в роддомі.Морозюк Іван Павлович –працює лікарем в м. Кременець.РущинськийЛеонід Григорович – працює лікарем в м. Дубно.
Кушнір Петро Савович – працює лікарем в м. Дубно.
Івасенко Анатолій Іванович – працював в м. Кіровограді,але через хворобу закінчив роботу і переїхав на ріднуземлю.
Гладковський Степан Васильович – працює в м. Луцьк
Сорока Олексій Іванович….
Жителі нашого села, які були учасникамивійни в Авганістані:
Резнік Леонід Іванович Івасенко Михайло Михайлович
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
Комментарии 9
В ХVІІ ст. село належало княгині Беаті Соломарецькій, якаподарувала його магнатам Чаторийським. Згодом воно перейшло у володіння князів Ржишевських, увласності яких було аж до Жовтневої соціалістичної революції. Селяни Ридомлявели боротьбу проти нападів татарських орд, іноземних загарбників. Ще в ХV ст. для захисту від татар вониспорудили оборонний замок. Через два століття на цьому місці князьЧарторийський звів новий мурований замок. Під час визвольної війни українськогонароду проти польської шляхти 1648 – 1654 р. він послужив селянам, як фортеця. Згодом втратив своє оборонне значення і прийшов в запустіння .
Тяжким було життя ридомильських селян.Не принесло їм щастя і скасування кріпосного права. Одержавши волю, селяни позбулися кращих наділів, які перейшли у власність поміщика, підпали ще в більшу кабалу до нього.Се
...ЕщёВ ХVІІ ст. село належало княгині Беаті Соломарецькій, якаподарувала його магнатам Чаторийським. Згодом воно перейшло у володіння князів Ржишевських, увласності яких було аж до Жовтневої соціалістичної революції. Селяни Ридомлявели боротьбу проти нападів татарських орд, іноземних загарбників. Ще в ХV ст. для захисту від татар вониспорудили оборонний замок. Через два століття на цьому місці князьЧарторийський звів новий мурований замок. Під час визвольної війни українськогонароду проти польської шляхти 1648 – 1654 р. він послужив селянам, як фортеця. Згодом втратив своє оборонне значення і прийшов в запустіння .
Тяжким було життя ридомильських селян.Не принесло їм щастя і скасування кріпосного права. Одержавши волю, селяни позбулися кращих наділів, які перейшли у власність поміщика, підпали ще в більшу кабалу до нього.Селяни довгі роки вели тяжбу з поміщиком за власність на деякі угіддя. Але опір з поміщиком бажаних наслідків не приніс. Злидні і темрява були одвічним супутником селян. Лише 1869 р. тут відкрилась церковно –парафіяльна школа, яку в кінці 80 –х років перетворено на міністерську з трирічним строком навчання. Школу відвідувало два –три десятка хлопців. Великого значення для піднесення освіти вона не мала, основна маса населення як була, так і залишилась неписьменною.
Чимало лиха жителям Ридомля принесла перша світова війна. Перебуваючи довгий час у фронтовій смузі село дуже потерпіло від воєнних дій, було знищено багато посівів, побито худоби. Радо зустріли селяни звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної
революції.З великим піднесенням вони сприйняли перші декрети Радянської влади про те, що всі поміщицькі і приватновласницькі землі, а також удільні церковні повинні негайно перейти до народу без всякого викупу.За прикладом російських і українських селян тих місцевостей,де Радянська влада була встановлена раніше, ридомильські селяни – бідняки у березні 1918 р. розгромили поміщицький маєток, поділили між собою землю і почали порубку лісу. Але поміщик на свавілля селян,звернувся за допомогою до Кременецької повітової земельної управи, подавши на селян скаргу. Цього дня, 11 березня 1918 р. Кременецька повітова земельна управа надсилає розпорядження Староолексинецькій земляні управі з поміткою „Терміново” і вимогою „негайно” прийняти заходи для припинення свавілля з боку селян, повернення власнику Бончковському матеріалів, ліса,повернення дворових на їх попередні місця…Подати список селян для передачі їх до карної відповідальності карному судові. Під натиском сили селяни повернули поміщикові землю,майно, але не скорилися.Коли передові загони дивізії легендарного полководця Миколи Щорса досягли Ридомля, з новою силою спалахнув вогоньборотьби проти поміщицької сваволі, за встановлення Радянської влади.
В селі було створено революційний комітет, який діяв під керівництвом Кременецького повітового ревкому. Головою Ридомильського революційного комітету став селянин Юрій Сильвестрович Сорока .
В перші дні діяльності перед комітетом постали складні завдання.Необхідно було негайно взятися за наведення революційного порядку на селі і організувати самооборону від військ білополяків,що перейшли в наступ. Рішення про самооборону було прийнято на сході селян у травні 1919 року. З цією метою Ридомиль було поділено на п’ять частин, в кожній з яких організовано загони добровольців в кількості 40 – 50 чол. На чолі всіх загонів став місцевий селянин Степан Йосипович Якимчук,колишній підпоручик царської армії,який здобув офіцерський чин за особисті здібності і відвагу у боротьбі з німцями під час першої світової війни. Озброєні загони Ридомля і сусідніх сіл -Горянки, Старо
...ЕщёВ селі було створено революційний комітет, який діяв під керівництвом Кременецького повітового ревкому. Головою Ридомильського революційного комітету став селянин Юрій Сильвестрович Сорока .
В перші дні діяльності перед комітетом постали складні завдання.Необхідно було негайно взятися за наведення революційного порядку на селі і організувати самооборону від військ білополяків,що перейшли в наступ. Рішення про самооборону було прийнято на сході селян у травні 1919 року. З цією метою Ридомиль було поділено на п’ять частин, в кожній з яких організовано загони добровольців в кількості 40 – 50 чол. На чолі всіх загонів став місцевий селянин Степан Йосипович Якимчук,колишній підпоручик царської армії,який здобув офіцерський чин за особисті здібності і відвагу у боротьбі з німцями під час першої світової війни. Озброєні загони Ридомля і сусідніх сіл -Горянки, Старого Олексинця та інших з травня до кінця липня 1919 року героїчно боролися з регулярними частинами білополяків.
Велика сутичка між загонами самооборони ридомильських селян з
білополяками відбулося з половини червня 1919 р. Ось що з цього приводу писалося в рапорті командування 5 – ї Львівської піхотної дивізії Польського війська від 22 червня 1919 року: „ 12 червня.Патруль групи легіонерів з одним офіцером і 20 солдатами натрапив на сильний загін селян під Ридомлем. Після короткої боротьби група відступила – 8 убитих. На основі розвідки ця група доносить про сильні більшовицькі загони
в Лосятині, Ридомлі і Вишнівці. Незважаючи на перевагу сил білополяків, селяни Ридомля і сусідніх сіл мужньо і стійко захищали молоду Радянськувладу.У бойовому щоденнику групи польського генерала Енджеевського 27 липня 1919 року було записано: …офіцерський патруль 39 – го піхотного полку провів розвідку в напрямку Олексинця, де дізнався від населення, що в Старому Олексинці селяни – більшовики організовані і озброєні,мають кулемети на 50 патронів, крім того організовані і озброєні такі села: Свинюхи,Ридомиль, Бакоти, Хотовиця, Млинівці. Там панує ворожий настрій до поляків. Розрізнені, погано озброєні і ненавчені загони самооборони, безумовно,не могли довго протистоятирегулярним частинам військ білополяків. 28 серпня 1919 р. великий каральний загін оточив Ридомиль і вчинив дику розправунад беззахисними селянами. Все населення, дорослі і діти, старики і жінки, були зігнані на майдан біля церкви. Жорстоко катували карателі напівроздягнутих людей. Селяни мужньо тримались, не видаваливорогові ні членів ревкому, ні командира ридомильського загону С. Й. Якимчука.
Пам'ятки
Є церква святої Параскеви (1730, дерев'яна). Церква була споруджена на місці старої з 16 століття. В церковному архіві до 1938 р. переховувалася книжка-стародрук з 17 ст. під наголовком «Серце чоловєческоє», видана друкарнею в Києво-Печерській Лаврі, а також у церкві було кілька ікон з 17-18 ст. Нині у селі також є капличка Марії Магдалини та 7 «фіґур».
Ще на початку 20 століття серед села на урвистій горі були залишки Ридомильського замку і рештки стін, цегли, кафлі, залізні предмети тощо
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні та в боротьбі за незалежну Україну (реставровано у 1990-ті), збереглася могила вояків УПА.
Соціальна сфера
Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дільн. лікарня, дошкільний заклад, відділення зв'язку, торгові заклади.
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор і давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1430, як Ридлів у зв'язку з передачою села князем Львом Свидригайлом Іванові Мокосіївичеві.
В середині 16 ст. належало Семену Цаті, а у 1575 році — волинському землянину Роману Гойському (з Ридомля і Густечка або Устечка). У 1583 році від села Ридомиль платив побір Юрій Гойський від 49 димів, 27 городів, 2 вальних коліс, 1 попа.
У 17 столітті Ридомиль належав до князів Чарторийських, а перед тим доСоломерецьких. Пізніше перейшов до поміщиків Жищевських.
16-17 ст. у Ридомлі був кам'яний замок. Село було розташоване при старому шляху з Олексинця до Почаєва.
З 1772 року у складі Російської імперії. Увійшло до Олексинецької волостіКременецького повіту Волинської губернії. В кінці 19 століття у селі налічувалося 296 домів та 2 304 жителів, дер
...ЕщёІсторія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор і давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1430, як Ридлів у зв'язку з передачою села князем Львом Свидригайлом Іванові Мокосіївичеві.
В середині 16 ст. належало Семену Цаті, а у 1575 році — волинському землянину Роману Гойському (з Ридомля і Густечка або Устечка). У 1583 році від села Ридомиль платив побір Юрій Гойський від 49 димів, 27 городів, 2 вальних коліс, 1 попа.
У 17 столітті Ридомиль належав до князів Чарторийських, а перед тим доСоломерецьких. Пізніше перейшов до поміщиків Жищевських.
16-17 ст. у Ридомлі був кам'яний замок. Село було розташоване при старому шляху з Олексинця до Почаєва.
З 1772 року у складі Російської імперії. Увійшло до Олексинецької волостіКременецького повіту Волинської губернії. В кінці 19 століття у селі налічувалося 296 домів та 2 304 жителів, дерев'яна церква оригінальної архітектури з 1780 р., на місці старої з 16 ст. В селі була від 1869 року церковно-парафіяльна школа.
За переписом 1911 року в селі Ридомиль було 2 948 жителів, однокласова школа, фельдшерський пункт, 2 крамниці, горілчана крамниця, кредитове товариство, земська випозичальня сільськогосподарських машин. До великої земської власности в селі Ридомиль належало у тому ж році 310десятин.
В міжвоєнний період в селі активно діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші товариства.
Ридо́миль — село Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. Центр сільради. До Ридомля приєднано хутори Мар'янівка і Сахалін.
Населення — 1690 осіб (2007).
Запаленнягазу в селі Ридомиль
25 грудня в селі Ридомиль, відбулася знакова подія: у центрі селаурочисто був запалений «голубий вогник», сповістивши усіх присутніх провідкриття нової сторінки в історії розвитку села. Тепер у домівках ридомильчан «голубий вогник» буде не лише обігрівати домівки, але й фактичнозмінить увесь уклад життя. Відтепер люди зможуть забути про вугілля та дровадля груби, та й уночі не потрібно вставати, аби проконтролювати заслінку напічній трубі.
Повною мірою усвідомити значимість такоїподії для селян можуть, напевно, лише ті, кому для приготування борщу ранішедоводилося розпалювати піч. Але тепер частину хатньої роботи за ридомильських жінок зможуть виконувати йчоловіки. Принаймні яєчню вони тепер точно зможуть готувати без
...ЕщёЗапаленнягазу в селі Ридомиль
25 грудня в селі Ридомиль, відбулася знакова подія: у центрі селаурочисто був запалений «голубий вогник», сповістивши усіх присутніх провідкриття нової сторінки в історії розвитку села. Тепер у домівках ридомильчан «голубий вогник» буде не лише обігрівати домівки, але й фактичнозмінить увесь уклад життя. Відтепер люди зможуть забути про вугілля та дровадля груби, та й уночі не потрібно вставати, аби проконтролювати заслінку напічній трубі.
Повною мірою усвідомити значимість такоїподії для селян можуть, напевно, лише ті, кому для приготування борщу ранішедоводилося розпалювати піч. Але тепер частину хатньої роботи за ридомильських жінок зможуть виконувати йчоловіки. Принаймні яєчню вони тепер точно зможуть готувати без указівок своїхдружин на газовій плиті, підключеній до природного газу.
У цьому й пересвідчилися учасники урочистої церемонії з нагоди пуску газу, щовідбулася в селі Ридомлі. Робота збудівництва підвідного газопроводу, розподільчих мереж по селу була успішнозавершена завдяки об'єднанню зусиль сільської громади, районної ради,райдержадміністрації та Кременецького ВПРГ. .
Виступаючи перед присутніми голова Кременецької районної ради Андрій Гуславський зазначив, що запалення«голубого вогника» – це подія, яка розпочала новий відлік часу в історіїрозвитку населеного пункту. А значить, село житиме й розвиватиметься: удвічіменше стане хатньої роботи у жінок, у селі лишатиметься молодь,народжуватимуться діти і людям старшого віку буде легше справлятися іздомашніми клопотами. Отже, сільське життя стане більш комфортним та заможним.Газ у селі прийде майже у кожну оселю, а згодом – обігріє об'єктисоціально-культурної сфери. Це – наш спільний внесок у розбудову Кременеччини». В урочистих заходах такожвзяли участь голова райдержадміністрації Юрій Фецович,директор УМГ Львівтрансгаз Леонід Мельник, начальник Кременецького ВПРГ МиколаТюлєнєв.
Церемонія пуску газу стала справжнім святом в Ридомлі, об'єднавши і дітей, і дорослих. Яскраве вбраннялюдей, жива музика та пісні у виконанні художніх колективів сільського будинку культури створилиатмосферу піднесеного настрою.
В 1675 році коли татари наступали на Почаїв, подорозівони спалили церкву яка стояла на місці старого цвинтаря. Розом з церквою в середині згорів і священик. Післячого церкву спорудили в центрі села, де вона стоїть і до теперішніх днів.Навколо неї є поховання воїнів пешої та другої світової війни які загинули самена території Ридомиля.
Житель с. Ридомиль Мушкет Адамв 1917 році служивматросом накрейсері «АВРОРА» і був учасником штурму Зимового Палацу в роки ВеликоїЖовтневої соціалістичної революції.
Жительс. Ридомиль Шимко Іван Федорович був першим пацієнтом відкритої в жовтні 1958рокуТернопільської обласної клінічної лікарні.
Ридомильськаземля також пишається своїми людьми, які стали лікарями:Береза Василь Павлович –гінеколог, закінчив Кременецький і Тернопільський<...ЕщёВ 1675 році коли татари наступали на Почаїв, подорозівони спалили церкву яка стояла на місці старого цвинтаря. Розом з церквою в середині згорів і священик. Післячого церкву спорудили в центрі села, де вона стоїть і до теперішніх днів.Навколо неї є поховання воїнів пешої та другої світової війни які загинули самена території Ридомиля.
Житель с. Ридомиль Мушкет Адамв 1917 році служивматросом накрейсері «АВРОРА» і був учасником штурму Зимового Палацу в роки ВеликоїЖовтневої соціалістичної революції.
Жительс. Ридомиль Шимко Іван Федорович був першим пацієнтом відкритої в жовтні 1958рокуТернопільської обласної клінічної лікарні.
Ридомильськаземля також пишається своїми людьми, які стали лікарями:Береза Василь Павлович –гінеколог, закінчив Кременецький і Тернопільський медичні заклади звідзнакою. Працює у Тернополі в роддомі.Морозюк Іван Павлович –працює лікарем в м. Кременець.РущинськийЛеонід Григорович – працює лікарем в м. Дубно.Кушнір Петро Савович – працює лікарем в м. Дубно.
Івасенко Анатолій Іванович – працював в м. Кіровограді,але через хворобу закінчив роботу і переїхав на ріднуземлю.
Гладковський Степан Васильович – працює в м. Луцьк
Сорока Олексій Іванович….
Жителі нашого села, які були учасникамивійни в Авганістані:
Резнік Леонід Іванович
Івасенко Михайло Михайлович
Довгушко Володимир Юрійович
Ковальчук Микола Петрович
Нетеча Леонід Іванович
Бас Анатолій (Федір) Степанович