Предыдущая публикация
Моя мила, не плач ,в тебе буде все добре, я знаю!
Як казали батьки: "Перемелеться - буде крупа".
Не жалій ні за чим- йди до самого-самого краю,
Адже доля буває занадто жорстока й сліпа.
Коли крила ламають вітри ,ти тримайся ,благаю!
Не ховай своїх милих очей,що дарують тепло.
Тобі важко і боляче часом буває, я знаю,
Але ти посміхайся і йди навпростець всеодно!
Знаю я, що у тебе немає вже сил підійматись з коліна,
І ,буває, слова й молитви твої щирі не чує ніхто.
Знаю:плаче душа твоя, наче маленька дитина,
І її розривають усі на шматки,як старе непотрібне пальто.
Я твій біль поділю, якщо
хочеш - заплачу з тобою,
Обійму тебе міцно, на скільки вже вистачить сил.
Я своїми надіями душу твою заспокою
І тебе збережу, щоб ніхто не зламав твоїх крил.
Ти тримайся ,державо моя, я благаю, тримайся!
Чую стогін твоїх красивіших у світі Карпат.
Не здавайся нізащо ,країно моя, не здавайся!
Я тебе збережу від жорстокого болю і зрад.
Подарую тепло свого серця -нехай зігріває,
Аби вірила ти, що існує у світі добро.
І ніякі вітри нас з тобою в житті не зламають,
І ніхто нас не скривдить, рідненька, ти чуєш ? Ніхто!
Мішина Тетяна 07.01.19
Следующая публикация
Нет комментариев